Увесь православний світ, що живе за Юліанським календарем 6 січня відзначає Святвечір, обов’язковим обрядом якого є приготування у цей день основної страви святкової вечері – різдвяної куті.

У яких регіонах України дотримуються найдавніших традицій Святвечора та як вони власне відрізняються – читайте у статті.

12 страв на Святвечір

До куті на пісну вечерю обов\’язково готують узвар із сухофруктів Страви на Святвечір: рецепт узвару із сухофруктів . На столі, за традицією, має бути 12 пісних страв на честь 12 апостолів. Окрім куті, на Святвечір готують пісний борщ, голубці з пшоном, салат із квашеної чи свіжої капусти, тушкують капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, готують грибну й рибну юшку, смажать гриби з цибулею.

На Івано-Франківщині до пісного борщу з грибами готують \”краплики\” – вареники з дрібно порізаним оселедцем, заправлені смаженою на олії цибулею. Обов\’язково роблять пісні голубці з рисом, гречкою та грибами. А на Закарпатті смажать пісні деруни (без яйця), готують \”галамбець\” – ковбаски з кукурудзяної каші із засмаженою на олії цибулею. На Волині на різдвяний стіл подають борщ з грибами, картоплю в \”мундирах\”. На Луганщині – печуть багато пирогів з різними начинками.

До головної страви – куті – на Буковині додають халву. На Галичині кутю варять густу, як каша, і щедро заправляють горіхами та маком. На Волині кутю подають і густу (без узвару), і рідку.

У різних регіонах України страви на святкових столах та загалом різдвяні традиції мають свої особливості. Однак, найбільш наближеними до традицій наших предків все ж є обряди Західної України.

Різдво на Волині: Коляда в хаті
Поширеною тут є давня назва \”Коляда\”. Нею називають снопа, сіно, а в багатьох селах і вечір перед Різдвом. Коляда приходила до хати з першою зіркою. Вірили, що той, хто першим її побачить, буде щасливим у наступному році. Вечеряти сідали якомога раніше. Вважалось, що хто раніше повечеряє, той раніше впорається і з польовими роботами. За святковим столом збиралася вся родина.

У багатьох поліських селах, незважаючи на те, що кутю готували першою, споживали її останньою. В родинах, де були бджоли, хазяїн, пожувавши кутю, хлюпав нею з ложки на стелю – \”щоб бджоли ліпилися\”.

До куті щедро додають мак, горіхи, родзинки, халву

За святковим столом потрібно було покуштувати всі страви, приготовані до свята. З цим пов’язували благополуччя й добробут родини. Стосовно спиртного – колись на Коляду його не вживали.

По закінченні вечері знову проказували молитву \”Отче наш\”. Різдвяну свічку гасили, ставили в жито чи пшеницю на покуті разом з кутею. Всі страви залишали на столі. Вірили, що вночі прийдуть всі померлі члени родини куштувати святкових страв.

Різдво на Закарпатті: карачун і бобальки

У цій області України переплелися бойківські, лемківські, гуцульські й угорські мотиви. Жителі Закарпаття називають переддень Різдва \”Карачун\”. Ця традиція походить ще з часів язичників, відтак різдвяний калач носить аналогічну назву. Господині готують його лише три рази на зимові свята й тримають на святковому столі.

На Закарпатті вечеряти починають також з першою зіркою. Кутю тут варять здебільшого в гірських районах, а от в закарпатських низинах кутя не є обов’язковою стравою. Жителі низин готують бобальки – запечені та пропарені кульки тіста, посипані маком і горішками. Багато хто починає вечерю саме з них.

Бобальки – традиційна страва на Святвечір для жителів закарпатських низовин

На Закарпатті також шанують пам’ять про померлих родичів. Для них на підвіконня поміщають келих з вином і скибкою хліба зверху.

У перший день Різдва колядують лише хлопці. Дівчата йдуть колядувати на другий день, а вертеп вже ходить на третій день Різдва і по-закарпатськи називається бетлегем.

Різдво на Буковині: ложка куті – до стелі

На Буковині колядують три дні – з 6 по 8 січня. Святкова вечеря тут також розпочинається досить рано.

Як і на Волині, на Буковині під час вечері господар першу ложку куті підкидає до стелі – на гарний врожай та достаток меду.

Першу ложку куті господар підкидає до стелі

На Буковині та Івано-Франківщині, наприклад, у Святвечір під стіл кладуть сіно, \”щоб худоба та вівці водилися\”. Стіл посипають зерном, потім застилають білою скатертиною, а на кожний кут кладуть часник. Кажуть, він оберігає від злої сили та хвороб. Перед вечерею запалюють свічку за померлих і читають \”Отче наш\”.

Другою стравою після куті на Буковині вважають густий узвар із сушениці – з груш, яблук, слив. На стіл подають картопляний пісний салат із цибулею, відварену та перемелену квасолю, домашній хліб, пироги та кисіль.

На згадку про померлих предків святковий стіл не прибирають, а на підвіконня ставлять кутю.

Різдво на Галичині: лише з дідухом

Без перебільшення – у цьому регіоні найретельніше дотримуються традицій святкування Різдва. Тут і 12 страв, і часник на краях столу, і солома на підлозі.

Святкування Різдва на Галичині не проходить без дідуха. Це символ врожаю та предків у вигляді житнього, пшеничного або вівсяного переплетеного снопа. Його спалюють на третій день.

А ще жителі Львова до сьогодні плетуть павуків з соломи, бо вірять, що саме ці тварини приховували місце народження Ісуса. За повір\’ям, якщо жінка не може народити дитину, вона може стати над таким плетеним павуком, і він їй допоможе. Їх вішають і над входом, і над іконами. До слова, цей звичай особливо популярний на Лемківщині, хоча зберігся і на Київщині.

Солом\’яні \”павуки\” – прикраса оселі на різдвяні свята

Попри те, що традиції святкування у різних регіонах України мають свої особливості, світле свято Різдва Христового об’єднує надзвичайно тепла сімейна атмосфера та затишок, а ще радість спілкування з усією родиною, яка в цей день обов’язково збирається разом.