Вхiд на сайт
Авторизацiя

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Напевно, кожен із нас колись задумувався над тим, аби виїхати з України і почати нове життя деінде. Але переїзд в іншу країну - це неабияке випробування для людини, адже це - чужа мова, традиції, їжа, культура, відсутність друзів та рідних. Життя на новому місці не завжди дається легко, іноді потрібен довгий час для адаптації та подолання внутрішніх бар'єрів.

Читайте до теми: Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Закарпатка Катерина Шимоняк ось уже два роки живе в США. У своєму профілі в "Інстаграм" дівчина публікує різні історії про побут американців та своє життя там. "Закарпатський кореспондент" поспілкувався з Катериною і поцікавився, як це - почати нову сторінку за сім тисяч кілометрів від дому.

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Про життя в Україні

"У коротких подорожах до Ужгорода, притулившись носом до скла нашої машини, обіцяла собі: "Я буду тут! Обов‘язково!"

Думаю, коли я народилась, моя мама зовсім не думала про те, що через 28 років поїду з рідного дому настільки далеко, наскільки вона колись поїхала зі свого. Навіть більше, вона подолала 7 тисяч кілометрів від російського Кургана до гуцульських Карпат, аби зустріти мого батька, затятого холостяка, і вийти заміж за нього, а я вже звідти вирушила аж за Атлантичний, на інший континент, слідуючи за своїм чоловіком, який отримав можливість працювати в Сполучених Штатах.

Маленькою я була просто закохана в Ужгород. Ми жили (уся моя сім‘я - тато, мама і молодший братик Ілюшка досі живуть там) в маленькому селі Росішці посеред гір, що на Рахівщині, але я завжди мріяла про Уж і набережну! У коротких подорожах до Ужгорода, притулившись носом до скла нашої машини, обіцяла собі: "Я буду тут! Обов‘язково!"

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Як не дивно, мрії здійснюються, просто потрібно дуже сильно захотіти і почати важко працювати для їх здійснення. Ми всі важко працювали для цього, я і мої батьки, в різний спосіб, але на спільну мрію. Так я закінчила університет на червоний диплом, вийшла заміж за чоловіка своєї мрії, захистила дисертацію, почала працювати вчителем української мови та літератури в Лінгвістичній гімназії ім. Т.Г. Шевченка, потім на улюбленій кафедрі української літератури ДВНЗ «УжНУ», народила дочку. Ми жили на вулиці Капітульній, у самому центрі мого улюбленого Ужгорода! Мрії здійснювались одна за одною, але цього не завжди достатньо, бо є ще непереборний потяг до пригод та відкриттів.

Про переїзд до Америки

"Перші шість місяців я впадала у відчай тільки-но годинник показував п‘яту вечора, бо вже не могла телефонувати в Україну, там у цей час усі спали!"

Я не з тих людей, які ось так усе покидають та їдуть за тридев‘ять земель, - просто Бог часом має для нас зовсім інший план і коли п‘ять років тому ми поїхали на кілька місяців до Америки, по поверненню я сказала, що більше туди не поїду. Смішно, але вже два роки в штаті Нью-Джерсі минули наче один день! Перші пів року я пакувала валізи. Точніше, я просто не розпаковувала їх, аби швидше зібратись додому. Перші шість місяців я впадала у відчай тільки-но годинник показував п‘яту вечора, бо вже не могла телефонувати в Україну, там у цей час усі спали! А крім того, що потрібно було не тільки підлаштовуватись до нових умов, доводилось ще й змінюватись, переосмислювати себе та світ навколо, де все по-іншому і ти теж маєш бути не такою, як доти. Процес ускладнювався ще й тим, що в школі я вчила німецьку, тому мій словниковий запас складався близько з п’ятдесяти англійських слів та широкої посмішки на всі випадки життя!

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк
Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк


Про те, які вони - американці

"Що я найбільше люблю в цій країні - це те, що ти ніколи не почуваєшся емігрантом, чужинцем".

Американці мають звичку вітатись і питати, як у тебе справи, щоразу, коли зустрічають знайому чи незнайому людину. Проте це більше формальність, аніж заклик до реального спілкування. Так-от, я ніяковіла від цього і найчастіше хотіла кудись втекти, а одна знайома мого чоловіка, кореянка, якось розповідала, що кожного разу зупинялась і починала розповідати про те, як у неї справи у відповідь здивованим американцям! Ми такі різні тут! Але що я найбільше люблю в цій країні - це те, що ти ніколи не почуваєшся емігрантом, чужинцем. Ти свій навіть коли не збереш докупи трьох слів англійською, ти місцевий, незважаючи на колір шкіри, релігію та вподобання, найбільше, що тут цінують - людина, особистість!

Це, на мою думку, має й зворотний бік, бо часом люди тут настільки переоцінюють значення свого особистого простору, що часто поводяться егоїстично, навіть до своїх рідних - батьків та дітей.

Попри те, найбільш показовими, у позитивному плані, для мене були два випадки. Перший, коли я в магазині несла повну корзину з продуктами в одній руці, а дочку - в іншій. До мене підійшов чоловік і віддав власний візок, бо побачив, що мені важко, а сам пішов за іншим. Другий випадок, це коли мужчина спеціально вибіг з автівки, аби відчинити мені двері, коли я заходила з дитячим візком до приміщення. Толерантність, вихованість, культура - вони в усьому. Навіть моя дочка, якій усього два роки, на кожному кроці повторює “sorry”.

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк
Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк


Про американську кухню

"За кілька місяців до того, як полетіти в США, я подивилась якусь телепередачу про американську їжу і була просто в розпачі".

Я не знаю, чи тут існує американська кухня??! Перше, що приходить на думку - гамбургери та Кола! Ну і картопля. От тільки не називайте її «картоплею фрі», бо офіціант може подумати, що ви вимагаєте від нього безкоштовної картоплі. Тут цю страву кличуть french fries. Особливістю місцевої кухні є, наприклад, те, що овочі недоварюють. Спочатку мені дуже важко було звикнути до напівсирого броколі та карфіоли. Але ж це дуже корисно!

Якщо чесно, то ми страшно хвилювались через американські продукти харчування. За кілька місяців до того, як полетіти в США, я подивилась якусь телепередачу про американську їжу і була просто в розпачі. А телепередача була про «надзвичайно розповсюджену» генетично модифіковану їжу, яка спокійно чекає свого покупця на всіх полицях американських магазинів. Молоко, на думку людей, що підготували програму, у Штатах дають корови, котрим укололи ген бика ну і все інше в тому ж дусі.

Але насправді тут дуже багато саме органічної іжі, якісної та смачної. Ви навіть знайдете чипси з позначкою “Organic” (опустимо пунктик про те, що не все органічне є дуже корисним, бо смажена на олії картопля, навіть якщо вона «Organic” не принесе аж надто великої користі), а на кожній упаковці пташиного м’яса є напис: вирощена на органічному кормі, без використання антибіотиків, генетично модифікованих додатків!

Насправді тут, у Штатах, можна знайти страви всіх кухонь світу, продукти з Італії, Польщі, Країн Сходу, України тощо. Хочеш справжній фудтур - тобі в Америку.

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк
Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Мене тільки щоразу вражають порції. Вони величезні! Я ніколи не можу подолати все, що принесли на тарілці, тому щоразу прошу запакувати мені решту страви з собою. Тут усі так роблять.

Вдома я завжди готую наші рідні українські страви - борщ, голубці, навіть гречку, яку купую в українському магазині, бо американці її не їдять.

Про американські традиції і свята

Ми святкуємо свята за обома календарями, тому маємо два Різдва та два Великодня! Різдво для американців - це найважливіше свято в цілому році. Вони по-особливому готуються до нього, прикрашають будинки так, що настрій свята витає всюди! У цей час навіть посуд, рушники, білизна, декорування, - усе до різдвяної тематики. Ну і подарунки! Їх багато і купують їх усім-усім! До наших сімейних свят ще додався День подяки. Ми щороку йдемо в цей день до наших американських друзів. Це надзвичайно тепле родинне свято!

Про зустрічі з земляками

Життя в Америці кардинально змінилось через пів року, коли ми познайомились з нашими теперішніми друзями. Вони для нас наче рідні. Пам‘ятаю, коли дівчата вперше прийшли до мене в гості, я плакала, так мені було добре зі своїми! Я нарешті говорила рідною українською.

Нам ще й дуже пощастило з розташуванням. Ми живемо неподалік Трентона, де є «Український дім» та українська школа, тут велика діаспора наших співвітчизників, і це чудово!

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Вдома ми розмовляємо винятково українською. Співаємо, вчимо вірші, читаємо книги рідною мовою. Коли моя донька стане дорослішою, піде до української школи.

Про відстань та смуток за домом

За рідними страшно сумую! Хоч ми щороку приїжджаємо додому на місяць-два і щодня розмовляємо по телефону, але ця відстань все одно відчутна.

А ще трохи сумую за укладом нашого життя. Маленькими затишними містечками, де ти вийшов з хати, а на сусідній вулиці кав‘ярня, магазинчики та парк. Тут це трохи по-іншому: всюди потрібно їхати машиною. Американці майже все життя проводять на колесах, долаючи значні відстані. Вони люблять простір, великі подвір‘я (часто надають перевагу розташуванню будинка відокремлено від сусідів, - посеред лісу, наприклад), великі будинки, габаритні машини, широкі дороги, безкінечні парковки, магазини, які не обійдеш за день. А в Україні, і в Європі взагалі, ми живемо такими собі вуликами, всі близько один коло одного. Ось за цим я й сумую. За компактністю, чи що.

Інші історії про життя Каті в США читайте на її інстаграм-сторінці під хештегом #катя_в_америці.

Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк
Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк
Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк
Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк
Закарпатки у світі: американська мрія Катерини Шимоняк

Катерина Мучичка, "Закарпатський кореспондент"

Приєднуйтесь до нашого каналу в Telegram: https://t.me/zak_kor

Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Похилий текст Підкреслений текст Закреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка посиланняВставка захищеної посилання Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введть те, що бачите на зображенні: