Вхiд на сайт
Авторизацiя

Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття

Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття
Якщо запитати в пересічного українця, чи щасливий він, бо народився українцем, як гадаєте, що він відповість? Багато з нас бодай раз у житті мріяли бути кимось іншим і жити в якійсь іншій, успішнішій, країні.
«Закарпатський кореспондент» почаював і поспілкувався з американцем Джимом Слізом, який проживши все життя в США, наважився переїхати в Україну, аби допомагати тим, хто цього потребує.


Джим-бачі: історія американця, закоханого в ЗакарпаттяПро переїзд і життя в Україні
«Для євреїв Палестина була обіцянкою Бога, а для мене обіцянкою Бога є Закарпаття і Україна».
Ми з дружиною переїхали на Закарпаття з міста Сірак’юс, штат Нью Йорк вісім років тому. Вперше ми відвідали Україну в 1994, тоді побували в Рівному, біля білоруського кордону, де була дуже висока радіація. Потім зрозуміли, що маємо приїхати на Закарпаття, бо вірили і знали, що маємо бути тут. Коли ми з дружиною вийшли на пенсію, яка б могла забезпечити нам проживання тут, тоді й наважились переїхати. Багато людей в Америці дуже втомлюються від роботи, і коли виходять на пенсію, то просто грають у гольф і живуть у своє задоволення.
Я вірю, що Бог нас відправив сюди як помічників. Я вірю, що Бог має на наше життя план, щоб ми мали хороші відносини з ним, з людьми навколо і з усім, що нас оточує. Ми щасливі, що можемо бути тут, для нас це привілея і честь. Для євреїв Палестина була обіцянкою Бога, а для мене обіцянкою Бога є Закарпаття і Україна.
Ми живемо у селі Павлово у будинку, що надала нам Церква Живого Бога міста Ужгород, і там з нами живуть дівчата, які досягли повноліття, і вже не можуть проживати в інтернаті. У більшості випадків держава не опікується цими дітьми після 18-ти років, вони лишаються сам на сам зі світом – без сім’ї та роботи. Колишні вихованці інтернату часто стають жертвами торгівлі людьми і потрапляють у рабство, або ж живуть і харчуються на сміттєзвалищах. Дівчата, яких ми виховуємо, мають можливість навчитися піклуватися про себе, працювати і отримати досвід життя в нормальній сім’ї. Можливо, цей досвід дасть їм змогу в майбутньому зробити найкращий вибір. Я, як чоловік, повинен бути прикладом для них – я не приходжу додому з пляшкою горілки і не б’ю свою жінку, а навпаки – дарую їй квіти. Дівчата усе помічають, і це формує їхній світогляд і модель сім’ї, в якій вони будуть щасливі.
На ділянці біля будинку ми вирощуємо лохину, і через два місяці дівчата продаватимуть ягоди на місцевому ринку. Виручені кошти допоможуть покрити частину витрат будинку.
І коли я помру і відійду, ця лохина все одно допомагатиме будинку існувати.
10 місяців у році ми проводимо тут, а на різдвяні свята ми їдемо до Америки. Мої діти знають: «Якщо я помру в Україні, то мене і поховають в Україні».

Про українську мову та українські пісні
Я не розмовляю українською, але дуже люблю співати нею. В принципі розумію практично все, про що говорять. Насправді дуже мало часу на навчання.
Багато років тому я почув у церкві дуже мелодійну пісню про Україну, співаю її досі: «На чудовій Україні квіти розквітають. Так багато українців Бога ще не знають…» (співає)

Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття
Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття


Про волонтерство і свою діяльність тут
«Для дітей неважливо, якою мовою ти розмовляєш, бо перша мова – це дотик».
Частиною нашої роботи є прибирання навколишнього середовища, нещодавно ми прибирали річку, бо вона повинна бути чиста, а не брудна. Я не міг підняти великий мішок, але прийти і підтримати своїх друзів я міг.
Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття
Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття

Також ми часто відвідуємо інтернати. Ми допомагаємо дітям, граючись з ними. Дивлячись на дворічних дітей, я замислився: «Скільки чоловіків відвідують їх?». В інтернатах є прекрасний персонал, але серед них – лише жінки, які піклуються про цих дітей, вихованці майже не контактують з чоловіками. Можливо, у минулому такі контакти в їхньому житті принесли їм травму, тепер вони бояться чоловіків.
Джим-бачі: історія американця, закоханого в ЗакарпаттяЯ тримаю цих дітей на руках, даю їм поскубати себе за бороду, старші дітки іноді кажуть: «О, Миколай!»
Також я допомагаю пастору ромської церкви у селі Ратівці, який щотижня організовує гарячу їжу для сімей цієї церкви. І коли я приїжджаю туди, усі 60 дітей, що живуть там, називають мене «Джим-бачі».
В Америці в нас є 5 дітей та 10 внуків, який ми дуже сильно любимо. А тут, у Ратівцях, у мене є аж 60 внуків, і ми з моєю дружиною благословенні, що можемо бути тут.
Крім інтернатів, є такі місця, як дитяча лікарня, де знаходяться діти, від яких відмовилися батьки. У медперсоналу, який доглядає за ними, не завжди є час, щоб просто потримати цих крихіток на руках. Ми приходимо і носимо їх, розмовляємо з ними. Адже для тих дітей неважливо, якою мовою ти розмовляєш, бо перша мова – це дотик.
Я роблю ці маленькі речі і дорожу спогадами про дітей. Одного разу в інтернаті я побачив хлопчика, який грав зі своєю іграшковою машинкою без звуків. І я навчив його імітувати звуки авто, бо маленькі хлопчики завжди це роблять. Було весело, йому сподобалось.
Ми не приїхали до України, щоб говорити тут: «О, в Америці ми знаємо краще, як треба робити правильно». Я ніколи не даю порад, поки мене не попросять. Ми з моєю дружиною одружені 43 роки, але я ніколи не нав’язую свою думку іншим щодо їхнього шлюбу. Коли ми йдемо в інтернат, ми не критикуємо персонал, ми не приходимо як судді. Ми навпаки намагаємось надихнути їх, переконуючи, що їхня робота – це прекрасна можливість інвестувати в майбутнє дітей.

Про зміни на краще, які відбулись в Україні
«Я дуже щасливий, що є прогрес, що життя тут стає кращим, а значить це і можливість для всіх дітей жити краще».
Мене дуже надихає, що я бачу навколо прогрес. Дороги в Україні зараз кращі, аніж були вісім років тому.

У мене є машина з нью-йоркською реєстрацією, і одного разу обставини склались так, що нам потрібно було на деякий час лишитись в Америці, тому не змогли вчасно пересікти кордон. В Україні нам повідомили, що ми повинні сплатити великий штраф, жодні пояснення не діяли. Нам відповіли: «Закон є закон». Ми сплатили цей штраф, 17 тисяч гривень. І в цьому я теж вбачаю прогрес.
Хоч люди багато нарікають на місцеву владу, але є зміни на краще Подивіться на Петефі, там гарно. Місто красиве, цвітуть сакури, висаджено багато квітів, на вулицях багато туристів.
А ще гляньте, скільки машин зараз їздить. Вісім років тому їх було значно менше, а це означає, що зараз більше людей можуть дозволити собі мати власний транспорт.
Я дуже щасливий, що є прогрес, що життя тут стає кращим, а значить це і можливість для всіх дітей жити краще.
У мене є друг, що кілька разів їздив до Америки і міг залишитися там жити. Але коли він повернувся він сказав мені: «Україна – це моя країна. Але якби Бог сказав мені іти в Америку, я б пішов в Америку».
Нещодавно у вас були президентські вибори, і люди дуже багато говорили про це, нарікали і сварилися. Але хто б не був президентом, ми маємо побажати йому успіху і вірити, що він впорається. Від виборів до виборів люди повинні будувати країну і будувати себе, бо вони також є частиною країни.

Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття

Джим-бачі: історія американця, закоханого в Закарпаття


Побажання для читачів
Коли ти дивишся в чашку з чаєм, ти бачиш напівпорожню чи наполовину повну чашку? Я дивлюся на неї і бачу повну чашку. Насолоджуйтеся тим, що ви маєте, і не думайте надто багато про те, що ви втратили або де помилилися. Я маю наполовину наповнену чашку чаю, і я буду цим насолоджуватися. Я маю також чайник, в якому ще є чай, і я щасливий, що можу поділитися тим, що смакує добре.

Катерина Мучичка, «Закарпатський кореспондент»

Перекладав: Рудольф Балажинець


Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Похилий текст Підкреслений текст Закреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка посиланняВставка захищеної посилання Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введть те, що бачите на зображенні: