Сьогодні, 14 січня, в Україні відзначають Старий Новий рік. При цьому Православна церква вшановує пам\’ять святого Василя, високошанованого в народі святого.
Свято Старого Нового року утворилося через зміну календаря з юліанського на григоріанський, різниця між якими в 13 днів. Тому з 13 на 14 число у православних християн є можливість відзначити другий Новий рік за старим стилем. Особливо зручно це для тих, хто поститься, такі люди 31 грудня все ще дотримувалися обмежень, встановленних Різдвяним постом.
У свято ще з часів Київської Русі ходили по домівках, до сусідів, і бажали усілякого добра і благополуччя господарям. Традиція серед молоді \”сіяти овес\” прийшла від язичницького свята Овсеня. Молоді юнаки розкидали з мішка зерно по дому і співали пісні для майбутнього врожаю і багатства. Вважається, що дівчатам засівати не годиться, оскільки щастя в будинок приносять лише завітавші до хати чоловіки.
Гостей, що прийшли засівати, зустрічали радо і обов\’язково обдаровували їх якимись частуваннями або монеткою, звали до столу. До заходу сонця поганим знаком було вимітати розсипане зерно з дому.
До світанку прийнято було варити гречану кашу, по якій ворожили про благополуччя сім\’ї. Господиня вночі приносила в будинок крупи, а господар воду з колодязя. Предмети ставили на стіл і до них не можна було торкатися до тих пір, поки не розтопиться піч.
Коли можна було приступати до варіння каші, сім\’я сідала за стіл, і господиня вимовляла замовні слова і приступала до приготування гречаної каші. Тільки після цього іншим членам сім\’ї можна було встати з-за столу.
Вибираючи посуд для готової страви, потрібно було обов\’язково оглянути горщик на цілісність, перевірити на наявність тріщин, щоб уникнути розбрату в сім\’ї. Поганим знаком було, якщо каша викіпіла – це до біди. Якщо каша була червоною, чекали щасливого року для сім\’ї і талановитих дітей; біла каша ставала передвісником біди. Якщо гречка була солодкою, чекали благополучний рік, недосоленою – до безрезультатних зусиль, пересолена – до безлічі турбот в новому році, гірка – до поганих новин.
На честь святого Василя, якого прийнято вважати покровителем свинарів, до святкового столу подають страви зі свинини, що символізують благополуччя для сім\’ї і родючість. Куштуючи свинину з 13 на 14 грудня, людина залишала всі негаразди в минулому році і починала наново наступний.
У деяких областях України був звичай ходити в гості і просити якесь частування зі свинини, примовляючи \”Свинку та боровка видай для Васильєва вечірка\”.
Хоч розмах торжества не зрівниться з нині встановленим Новим роком, однак традиція збиратися всією сім\’єю за столом все ж до сих пір залишилася з давніх часів. Щедро накритий стіл завжди супроводжував свято. До ласощів запрошували як родичів і близьких людей, так і менш наближених гостей, адже чим більше тих, хто прийшов на свято, тим успішніше обіцяв пройти рік.
Прикмети:
– якщо буде туман – до урожаю;
– якщо вранці на Василя дерева вкриті густим інеєм – рік буде хлібородним;
– якщо на Василя сильний мороз і сніг – до урожаю хлібів, якщо тепло і немає снігу – до неврожаю;
– на Василя вітер – до врожаю горіхів;
– Васильєв день ділить Святки на святі вечора – з 7 по 14 січня і страшні вечора – з 14 по 19 січня.