У Закарпатській області з початку поточного року вже зафіксовано два випадки сказу, що підкреслює серйозність проблеми та необхідність посилення заходів контролю. За останні три роки в регіоні було зареєстровано близько 80 випадків захворювання на сказ серед тварин, що свідчить про стабільну циркуляцію вірусу. Один із двох випадків, зафіксованих у 2026 році, стався в Мукачівському районі, що вказує на географічне поширення загрози.
За даними Закарпатського центру контролю та профілактики хвороб, у 2025 році було діагностовано 18 випадків сказу у різних видів тварин. Серед них: сім котів, п’ять собак, п’ять лисиць та одна коза. Ці цифри демонструють, що сказ вражає як диких, так і свійських тварин, що робить ситуацію особливо небезпечною для населення.
Експерти відзначають тривожну тенденцію зростання частки так званого «міського» сказу. Якщо у 2023 році цей показник становив 9,5 %, то у 2025 році він збільшився до 22,2 %. Це свідчить про те, що вірус все частіше циркулює серед тварин, які живуть у безпосередній близькості до людей, що підвищує ризик зараження. Крім того, зросла частка свійських тварин серед усіх випадків сказу: з 47,5 % у 2024 році до 72,2 % у 2025 році. Це може бути пов’язано з недостатньою вакцинацією домашніх улюбленців та безвідповідальним ставленням власників до здоров’я своїх тварин.
В умовах воєнного стану контроль за поширенням сказу значно ускладнився. Існує декілька факторів, які сприяють цьому: збільшення кількості безпритульних тварин, які не мають належного догляду та вакцинації, а також обмежені можливості регулювання популяції диких хижаків, що є природними носіями вірусу. Ці обставини вимагають особливої уваги та координації зусиль з боку ветеринарних служб та органів місцевого самоврядування.
Сказ — це особливо небезпечне інфекційне захворювання, яке викликається нейротропним вірусом роду Lyssavirus. Цей вірус вражає центральну нервову систему, викликаючи розвиток енцефаліту. Без своєчасного лікування сказ призводить до летального outcome.
Основним джерелом інфекції є дикі та свійські хижі тварини. Передача вірусу відбувається контактним шляхом, найчастіше через укуси або потрапляння слини інфікованої тварини на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки. Варто зазначити, що людина може інфікуватися і під час зняття шкури з трупів хворих тварин, особливо лисиць, тому необхідно бути обережними при роботі з дикими тваринами.
Сприйнятливість людей до сказу становить 100%, тобто, кожна людина, яка не отримала специфічну профілактику після контакту з вірусом, захворіє. Без проведення своєчасної специфічної профілактики хвороба неминуче завершується смертю. Єдиний ефективний спосіб запобігти розвитку сказу — це своєчасне введення антирабічної вакцини та, за необхідності, імуноглобуліну. В Україні антирабічна допомога надається безоплатно, що робить її доступною для всіх, хто потребує захисту від цієї страшної хвороби.
Особливу небезпеку становлять укуси та ослинення, нанесені тваринами, контакти з безпритульними або дикими тваринами, а також укуси домашніх улюбленців, які не мають щеплень проти сказу. Фахівці наголошують, що вакцинація домашніх тварин та проведення оральної імунізації диких хижаків залишаються ключовими заходами стримування поширення сказу та захисту населення від цієї смертельної інфекції. Регулярна вакцинація домашніх тварин не тільки захищає їх від захворювання, а й створює колективний імунітет, що зменшує ризик поширення вірусу в популяції тварин та серед людей.