Ціна ідеального тіла: закарпатські фітнес-спортсменки розповіли, чого коштує така краса (ФОТО, ВІДЕО) Дівчата, розкажіть читачам кілька слів про себе: освіта, хобі тощо. Н. М.: - Я живу неподалік Ужгорода – в селі Баранинці. Вчилася в школі 1-3 ступенів №12, яку закінчила із золотою медаллю. У 2015 році стала випускницею Ужгородського національного університету, де здобула ступінь магістра за спеціальністю «хімія». Ще в шкільні роки довго займалася сучасними танцями в ПАДІЮНі в «Корпорації друзів». Спортивний зал почала відвідувати ще на першому курсі – з тих пір це стало моїм найбільшим хобі.  Н. Б.:- Я народилася в Росії, але, коли мені виповнилося 6 років, батьки вирішили повернутися в Україну. Середню освіту здобувала в Берегові в ЗОШ №5, після чого вступила в УжНУ. За спеціальністю я практичний психолог. Фізкультуру завжди любила ще з шкільних років. У семирічному віці (спасибі, звичайно, моїй мамі за те, що завжди підтримувала і прислухалася до моїх інтересів) я почала займатися художньою гімнастикою. На жаль, це тривало лише рік – за станом здоров'я довелося кинути цей вид спорту. Однак через рік пішла на танці й активно ними займалася до закінчення школи (народні, сучасні, латино-американські). Ще в 14 років, записалася на футбол у жіночу Берегівську команду. Це цікавило мене півроку. Мама була не в захваті. Коли з’явився інтерес до фітнесу? Як він переріс у професіоналізм? Пригадуєте перші заняття, емоції, цікаві історії?  Н. М.:- У перші два роки занять у спортзалі я вивчала цей вид спорту: ходила до тренерів, які мали великий стаж і могли чогось навчити (а саме Євгенія Субботіна). У 2011-му вперше виступила на Закарпатському кубку, де зайняла 4-те місце. Відтоді я почала більш серйозно працювати над собою, вдосконалювати знання, вивчати структуру тіла та вплив тих чи інших вправ на формування м’язового корсету. Такий інтерес переріс у професійні заняття. Я стала тренером у спортзалі, щоб допомагати молоді у здобутті своєї цілі, ділилася знаннями, які здобула в Москві (отримала диплом і сертифікат «Тренер з бодібілдингу і фітнесу з дієтологічним нахилом»). З радістю допомагала людям «виточити» себе, бо ми є скульпторами свого тіла. Н. Б.: - Фітнесом захопилася у свої 20. Пам'ятаю цей день, коли вперше прийшла в тренажерний зал. Це був Viper Gym в Ужгороді. Моя однокурсниця тоді саме купила абонемент. Одного дня, спілкуючись з нею, ми разом вирішили спробувати потренуватися. Після цього з'явився інтерес до силових тренувань. Теж придбала абонемент і розуміла, що без тренера не обійтись. Адже навколо тебе знаходиться багато тренажерів, яких ти раніше навіть не бачила і не уявляєш, як на них працювати. Першим моїм тренером був Костя Медяник, який поетапно почав «розжовувати» мені інформацію про заняття. Через деякий час тренуваннями мене вимотував уже другий тренер – Андрій Даневич (спасибі йому за це). Паралельно з тренажерним залом я вирішила записатися на силовий фітнес до Євгенії Субботіної. Почувши про цю людину, була в захваті від її наполегливості та життєвої позиції. Весь мій тиждень був забитий тренуваннями. Можу сказати одне: мені це подобалось. Промовилась я одного разу Женьці Субботіній про бажання взяти участь у фітнес-бікіні. Тоді вона готувала дівчаток до змагань. Женька стала й моїм тренером – ось тоді я вперше відчула, що таке силове тренування. Ми займалися в тренажерному залі "Фанат". Людям, які цікавляться цим видом спорту, відомо, що для початку необхідно набрати вагу, а потім вже сушитися. Я завжди була худою-худющою. Дуже складно було набрати, точніше – наліпити на свою тонку кістку м'ясо. За сімейними обставинами Женька не змогла мене далі тренувати і порадила звернутися до Юрія Ткачука. Прийшовши до нього на тренування в оздоровчий центр "Карпати", ми інтенсивно почали підготовку до весняних змагань, які відбулись минулого року. Юра дуже переживав і підтримував мене. Велике спасибі йому за допомогу.  Скільки зараз часу проводите в залі? Скільки треба тренуватися перед змаганнями чи в період міжсезоння?  Н. М.:- Зараз у спортзалі займаюся чотири-пять разів у тиждень. У період змагань тренувалася щодня, і ці тренування були інтенсивніші (інколи по 2 рази в день: зранку «на голодний шлунок» і десь у середині дня, коли проводили повноцінне тренування). Заняття тривало годину-дві. Коли треную ноги, на спортзал доводиться витрачати біля двох годин; коли верхня частина тіла – трохи більше години. Н. Б.: - У тренажерному залі можу проводити багато часу. В основному тренування має тривати близько двох годин. Починаю з кардіо , потім переходжу до силового навантаження і закінчую кардіо вправами. Коли готуюся до змагань, проводжу чотири, а то й п’ять тренувань у тиждень. Останнім часом перед виходом на сцену мала по два заняття щодня обов'язково. На жаль, часу не завжди вистачало. У міжсезоння, природно, трохи лінива. Тренуюся тричі, а, буває, і чотири рази в тиждень. Коли почали виступати на змаганнях і яких досягли успіхів: звання, нагороди, цікавий досвід? Н. М.: - Я почала виступати з 2011-го, коли вперше спробувала свої сили на кубку у Львові, де стала фіналісткою. Потім взяла участь у відкритому кубку Закарпатської області з бодібілдингу і фітнесу, де посіла 4-те місце. Згодом я зрозуміла, що моя форма до ідеалу ще далека і почала плідно над собою працювати. Наступного разу випробувала себе цього року на кубку Закарпатської області, де отримала 2-ге місце і показала, як на мене, хорошу форму. Незважаючи на це, є ще над чим працювати і вишліфовувати свою форму надалі. Найбільші хвилювання були за лаштунками перед виступом, але далі це проходить і починає подобатись. На сцені поводжуся вільно, розкуто, але це все приходить з часом: чим більше виходів на сцену, тим краще себе там почуваєш.  Н. Б.:- Уперше на змаганнях я виступила минулого року в Ужгороді. Емоції переповнювали. Перед моїм виходом на сцену Юрій Ткачук запропонував мені роботу в якості фітнес-інструктора. Погодилась одразу, адже зрозуміла, що хочу випробувати себе в якості тренера. В Ужгороді тоді зайшла лише в 15-ку. Нас виступало в моїй категорії 26 осіб. Також минулого року вирішила самостійно підготуватися до осінніх змагань. У Львові посіла 6-те місце в категорії «фітнес-бікіні до 163см». Наступного ж дня я вирушила в Луцьк, де отримала 4-ту позицію в тій самій категорії. Через тиждень вирушила на Чемпіонат України в Дніпропетровськ і зайняла там 5-те місце у категорії «фітнес-бікіні до 165см». Завжди хвилююся перед виступом. Таке відчуття, що завжди вперше, хоч до сцени звикла з дитинства. Як ставляться ваші близькі до такого захоплення? Чи залишаються час і сили на спілкування з ними? Н. М.: - Батьки мене завжди підтримують, приходять на змагання, але інколи і шкодують мене, особливо, коли приходить час підготовки, сушки, дієти. Тоді потрібно багато сил і витримки, а без їхньої допомоги, думаю, нічого б не вийшло. Сил на все інколи і не вистачає, особливо якщо поєднувати спорт із роботою.  Н. Б.: - Мама лише нещодавно змирилася з моїм хобі. Вже навіть не питає, що приготувати – знає, що це будуть курячі філе, овочі і, звичайно ж, яйця. Тато підтримує постійно, хоч не все розуміє в цьому виді спорту. Брат старший підтримує завжди, але не схвалює моє харчування, критик. Спасибі йому за те, що завжди скаже, що потрібно допрацювати. Вважається, що великі навантаження шкідливі для здоров'я, особливо жіночого. Як ставитесь до таких суджень? Можливо, є рецепт реабілітації або правильного підходу до справи?  Н. М.: - Так, сильні навантаження є шкідливими, особливо в період підготовки. Але, якщо правильно до цього підійти і знати, як зберегти здоров’я і не нашкодити собі, тоді все буде добре, без поганих наслідків. У період підготовки, коли спортсмен сідає на дієту, організм уже не має стільки сил, як при достатньому харчуванні. Тому в цей період потрібно зменшити масштабність навантажень і тренувань. У будь-якого спортсмена за плечима може бути ряд тих або інших проблем зі здоров’ям, але це все через неправильний підхід. Адже професійний спортсмен часто не відчуває межі , коли потрібно зупинитись, що може нашкодити здоров’ю. Але це нас і відрізняє від простих, бо інколи для бажаного результату потрібно викластись на тренуванні не на 100%, а на 150. Але в будь-якому разі потрібно все робити акуратно і розумно, а також обстежуватись, мати власного лікаря і масажиста, дотримуватися збалансованого харчування, і тоді буде все добре. Н. Б.: - Навантаження справді шкідливі для здоров'я. Необхідно контролювати тренувальний процес і своє харчування, не перевантажуватися з вагами. Краще взяти меншу вагу і зробити технічно відшліфовану правильну вправу, ніж із великою вагою травмуватися через допущені помилки, які, повірте, потім дадуть про себе знати.  Можете виділити для себе найкращі і найгірші вправи? Які група м'язів добре чи повільно піддаються тренуванню? Н. М.: - Найбільше люблю тренування стегон і сідниць. Їх я проводжу двічі на тиждень, тому що ноги все-таки для дівчат є важливим атрибутом оцінювання на змаганнях. Однак і ніколи не пропускаю тренувань спини, біцепса, трицепса, окремо проробляю дельти та литки. Я не можу сказати, що є група м’язів, які я не люблю робити – все у тілі повинне бути гармонійно розвинутим. Тому рекомендую проробляти всі групи свого тіла, особливо чоловікам, які часто забувають, що в них є м’язи ніг. Із кардіо я надаю перевагу швидкій ходьбі, а не бігу. Н. Б.: - Найнеулюбленішим є, напевно, качати руки. Вони в мене дуже слабкі, це видно. Ще проблемна частина, як у кожної дівчини, це ноги. Тут необхідно «бомбити» завжди з великою вагою для бажаного результату. А пошкодувати себе дуже хочеться. Стараюся на кожному тренуванні їх задіяти, навантажуючи двома вправами. Найбільше люблю, напевно, качати плечі і груди. Тренування проходять у задоволенні, особливо, коли ти бачиш бажаний результат.  Отож, ваші поради читачам, особисті спостереження і принципи. Н. М.: - Хочу порекомендувати розвіяти міф про те, що залізо робить жінок «мужикоподібними». Дівчина, жінка повинна розуміти, що лише за допомогою поєднання силового фітнеса і кардіо вона зможе чи схуднути, чи набрати вагу – це вже індивідуально. Неможливо жир накачати в м’язи (часто про таке чую від клієнтів). Жир можна лише спалити, а м’язи – підтянути і заукруглити форми. Не дивіться на жінок-бодібілдерів – це професійний спорт, де вони здобувають такі форми, тому що це їм подобається, і така їхня мета. Кожна жінка повинна зрозуміти, що вона досягне бажаного результат лише завдяки праці, цілеспрямованості, дотриманні дієт і правильному тренуванню . Тому, хто боїться перекачатись, або, хто планує займатися в залі, перше тренування повинне бути з тренером: він дасть свої рекомендації і допоможе у формуванні бажаного тіла. Н. Б.: - Завжди стежте за поставою і за колінними суглобами. При присіданнях помічала неодноразово, часто через помилки травмуються колінні суглоби. Читачам можу порадити займатися спортом. Знайти саме той вид спорту, який буде приносити задоволення. Це може бути плавання, біг, теніс – що завгодно. Проводьте свій час з користю для себе, адже здоров'я - найголовніше для кожного з нас. Будьте здорові, щасливі і бережіть себе. Закарпатський кореспондент, фото з соцмереж, Сергій Сердюк |
||||
128-я бригада, авто, АТО, взятка, винарня, вино, гандбол, гороскоп, граница, депутат, дзюдо, ДТП, Закарпаття, Закарпатье, курс валют, курьез, ліки, Мир, Москаль, Новий Рік, Новини Закарпаття, Отдых, политика, пророчество, развлечения, религия, скандал, спорт, традиция, турист, убийство, ужгород, Україна, Украина, футбол, Хокей, шафрани, Шок, шоу, Эксклюзив
Показати всі теги {link}
Показати всі теги {link}
|
Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
КОММЕНТАРI (2)
|