«Закарпатський кореспондент» уже писав про стереотипи та цікаві факти стосовно молодості й старіння. Лікар-дерматокосметолог сучасної медичної клініки в Ужгороді «Діамед» Наталія Чехар докладніше розповіла про теорії старіння.
ЧИТАЙТЕ ЧАСТИНУ 1: Молодість і старіння: ужгородський косметолог про стереотипи й цікаві факти
«Насамперед теорії старіння можна поділити на еволюційні й теорії накопичення мутацій. Зокрема, еволюційні теорії базуються на тому, що старіння необхідне для популяції, для того, щоб частина осіб неминуче старіла, слабіла та помирала, звільняючи місце молодим. В іншому випадку тривало живучі люди набувають беззаперечну перевагу перед молодими за рахунок накопиченого досвіду та знань – отже, молоді будуть приречені на прозябання в «нижчих соціальних шарах», – розповідає Наталія Чехар.
До таких теорії належить наприклад ТЕОРІЯ АПОПТОЗУ або, як її ще називають ТЕОРІЯ ОПАДІННЯ ЛИСТЯ. Ще давньоримський лікар Гален помітив, що якщо надломити гілку з якої вже починає опадати листя, то листопад зупиняється і листки хоч і засихають, але залишаються на гілці. Відповідно, опадання листя з живої гілки на відміну на відміну від їх омертвіння на зламаній – фізіологічний процес, так зване «навмисне самогубство листя».
Теорії накопичення мутацій. Їх суть полягає в тому, що для еволюції не має значення присутність в популяції особин різного віку, якщо вони не будуть старіти та помирати. З цієї точки зору старіння являється випадковим процесом, який пов’язаний з тим, що організм накопичує пошкодження і в певний момент просто не може з ними справитися.
Однією з популярних теорії на сьогодні є теорія ГРАНИЧНОГО ПОДІЛУ КЛІТИН. Відомо, що всі органи та системи організму людини складаються з клітин. Ці клітини постійно діляться, і на зміну старим приходять нові. Саме цей процес дає організму можливість постійно відновлюватися. Але з віком відновлення стає все менш інтенсивним, а згодом практично зовсім зупиняється. То чому ж так відбувається? Ще в 1961 році проф. Леонард Хейлик експериментально встановив, що соматичні клітини можуть ділитися тільки обмежену кількість разів. Вірогідно, в клітинах існує своєрідний молекулярний лічильник. Він фіксує, скільки поділів вже зроблено, і не дає клітині ділитися понаднормово. У результаті тіло поступово втрачає можливість оновлюватися, що призводить до старіння органів та систем. Відповідь на питання чому ж клітини мають граничну межу поділу намагається дати ТЕОРІЯ ВТРАТИ ТІЛОМІР, яку висунув біолог А.М. Оловніков. Він припустив, що межа поділу клітин пов’язана з механізмом укорочення тіломір ДНК. Пізніше було встановлено, що в організмі існує 2 типи клітин: статеві та стовбурові, які здатні ділитися нескінченно, копіюючи наш генетичний матеріал для відтворення та виконуючи функцію регенерації.
Найбільш популярною сьогодні є ТЕОРІЯ ВІЛЬНИХ РАДИКАЛІВ. Ряд досліджень вказують на те, що процес старіння пов’язаний з руйнуванням вільними радикалами генетичного матеріалу людини, в т. ч. білків і ДНК, що призводить до різноманітних мутацій. Але численні теорії старіння так і не дають нам конкретної відповіді на питання: чи є описана ними особливість організму причиною або все ж таки наслідком старіння організму? Це, наприклад, стосується стовбурових клітин, які не мають межі поділу і являються потенційно безсмертними. Однак дослідження підтверджують, що з віком їх кількість катастрофічно знижується. Так, якщо у новонароджених одна стовбурова клітина приходиться на 10 тис. звичайних, то до 50 років це співвідношення змінюється вже 1:500тис. Зменшення кількості стовбурових клітин сповільнює процеси самовідновлення, і, як наслідок починають домінувати процеси старіння. Але що саме лежить в основі цього процесу наразі невідомо.
Серед інших однозначних ознак старіння можна відмітити зменшення м’язевої маси активності ферментів. Але являється це причиною старіння чи його наслідком невідомо. Тому важливо зрозуміти, що не існує єдиної теорії старіння. Є різні описи одного процесу, які в сукупності дають можливість побачити картину в цілому.
Закарпатський кореспондент