Сакура та едельвейс – у мікровишивках ужгородки Лілії Міщук

22 квітня 2021 21:12 Переглядів: 1001 Коментарів: 0 Друкувати

Поки закарпатці і гості краю в очікуванні піку сакурового сезону, улюблені рожеві суцвіття безупину квітують у роботах ужгородської мисткині Лілії Міщук, яка вже понад 10 років працює із сувенірною продукцією, зокрема чотири з них зосередила свою увагу на мікровишивці.

“Закарпатський кореспондент” поспілкувався з мисткинею про бачення світу через дрібні стібки мікровишивки та інші рукотворні вироби.

Окрім ярмарків і фестивалів, де бере активну участь, авторка свою творчість популяризує в соціальних мережах. Сторінки допомагають вести доньки, які разом із чоловіком, зізнається, є найбільшими її натхненниками. Звичайно, каже пані Лілія, не може не надихати закарпатська природа, квіткове розмаїття, яке зображує у роботах.

На похвалу виробів відповідає скромно: «Творець створив квіти прекрасними, а я лише їх копіюю», – пояснюючи, зокрема, й філософію своєї творчості.

Мисткиня зізнається, здавна любила квіти, тож обожнює «вирощувати» їх і в прикрасах, які оздоблює мікровишивкою. Мініатюрні квітки вишиває на канві, далі готовий малюнок «оселяється» на кулонах, брошках, сережках і перснях. Розповідає, на виготовлення однієї такої прикраси (від вишивки до закріплення на фурнітурі) потрібно пів дня.

Серед різноманіття орнаментів і зображень часто пані Лілія обирає сакуру та високогірний едельвейс, які полюбляють не лише краяни, а й туристи на згадку про сонячне Закарпаття. Загалом чарівні мініатюрні квіти створюються у техніках: вишивка хрестиком, гладдю та французьким вузликом.

Також мисткиня обожнює створювати нові візерунки, каже, що будь-яке замовлення за конкретним зразком не приносить стільки радості, як реалізація власних нових ідей, адже тут не обмежуються творчі фантазії.

Лілія Міщук із дитинства любила творити руками, розповідає, це передалося від бабусі, яка багато вишивала: «У шкільні часи я відвідувала всі можливі гуртки рукоділля, а згодом і сама проводила майстер-класи, вела гурток бісероплетіння. Завжди тяжіла до мініатюрних виробів, деякі вишивала навіть під лупою. Також працювала з полімерною глиною, засушувала квіти, які потім заливала епоксидною смолою, гончарила, шила та в’язала одяг як для себе, так і на продаж».

Тож хобі переросло у професійну діяльність: маючи кілька вищих освіт, справою життя мисткиня обрала сувенірний бізнес.

Зокрема, пані Лілія відвідувала і масштабні виставки-ярмарки за кордоном. Найбільші з таких – Домініканський ярмарок у Гданську та ярмарок «Казюкас» у Вільнюсі, які збирали учасників та гостей з усього світу.

Крім того, Лілія Міщук популяризує та допомагає реалізовувати роботи закарпатських майстрів і майстринь, які створюють не лише прикраси, а й інші вироби: в’язані іграшки, ляльки тощо.

Пані Лілія каже, що хоч карантин і погіршив ситуацію з виробництвом та реалізацією, однак у людині завжди живе прагнення до прекрасного, зокрема й до таких речей, які б складні обставини не були навколо.

Закарпатський кореспондент