Наша Файта розповіла, як святкують весілля у різних куточках Закарпаття

30 червня 2020 18:27 Переглядів: 503 Коментарів: 0 Друкувати

Люди зустрічаються, люди закохуються, одружуються… Цей сюжет незмінний у всіх країнах, і в кожному їх регіоні протягом тисячоліття. Але що стосується деталей весілля, то тут у кожному районі, навіть у кожному селі, є свої дивовижні традиції і захоплюючі звичаї. Пропонуємо вам зануритись у досить незвичні для пересічного українця святкування на Закарпатті. Зі свого досвіду ділимось закуліссям весільної індустрії регіону.

ТЯЧІВ
Середньостатистичне весілля на Тячівщині це 200-300 людей. У таких селах як Лопухове, Дубове 250 гостей це абсолютно нормальна кількість.

Тут є дуже цікава традиція, без якої жодне весілля не відбувається: двоє високих хлопців беруть колач у руки, піднімають його над молодятами, котрі тим часом під ним ходять разом зі свідками. Остання пара свідків має стрибати і розбивати колач головою.

На Тячівщині дуже важливим ритуалом є перекур J Мужчини можуть протягом 40-ка хвилин просто сидіти на вулиці і обговорювати глобальні проблеми людства.

Наприкінці весілля є «вечеря молодої». Цей звичай існує тільки на Тячівщині й Хустщині. Всі, хто лишився, сідають за один стіл, і наречена подає їм вечерю. В таких селах як Угля подається варений півень, якого має розібрати і роздати гостям свідок, перед тим помивши руки горілкою. А в таких селах як Нересниця, Дубове – варять пельмені, і їх подає родичам саме наречена.

Феноменом весіль є і те, що всі гості дуже комунікабельні і можуть занурюватись у бесіди один із одним настільки сильно, що іноді і не звертають увагу на ведучого J Тому нам треба постаратись, щоб привернути їхню увагу.

Весілля у нацменшин (румуни). Румунське весілля може бути на 600-800 людей. Цікавим є те, що перед першим танцем завжди роблять фотосесію, яка може бути тривалістю півтори години. Тут прийнято всім фотографуватися. Якщо молодята виділили менше часу, то це неповага до гостей.

У селах Діброва й Солотвино, ніколи не сідають парами за прямий стіл, а з одного боку сідають жінки, з іншого чоловіки. Цей звичай, як святе, ніколи не порушується.

Після півночі на румунських весіллях подають шашлик, але на вулиці їдять тільки чоловіки. Жінкам можна його їсти тільки в залі.

Тут також є традиція знімання фати: жінці на голову ставлять велику розмальовану хустку, а мужчині одягають вишитий калап, з яким молодий до кінця весілля ходить. Це означає, що він вже газда.

Незвичним є й те, що на румунських весіллях не прийнято кричати «Гірко», вони кричать «Амар» (дослідно – поцілунок). Румуни можуть годинами триматися за руки і ходити по колу під автентичну музику. Але коли грає пісня «Дульче вінум» або «Нунта», то всі біжать запалювати танцпол. Це ті пісні, які є обов’язковими.

ХУСТ
Останні два роки перед будь-яким весіллям в Хусті молодята роблять виїзні церемонії – або в готельно-ресторанному комплексі «Publo Spa Hotel», або в санаторії в Шаянах. Тут є якась тенденція завжди робити все, як у інших. Стосовно кількості людей, то не відстають від Тячівщини.

Часто помічаємо, що гості на весіллі чекають конкурсів, але брати участь у них категорично відмовляються – парадокс. Також все складно зі зніманням фати/одяганням хустки: скільки є сіл – стільки варіантів. Десь знімає фату мама, десь наречений, десь мама нареченого, а десь наречена сидить в молодого на колінах; десь хоровод водять дівчата, а десь і хлопці, і дівчата, і все це в різних куточках Хустщини по-різному. Хоча, якщо гості з самого Хуста, і молодята корінні жителі – там ніхто нічим не заморочується, всі просто відпочивають.

От пісню «Фантазёр» прийнято вважати неофіційним гімном села Іза J

ІРШАВА і ВИНОГРАДІВ

Можна сміливо говорити, шо в цих двох містах і районах люди наскільки круто вміють працювати на землі, настільки круто вони вміють і відпочивати. Гостей можна сміливо прирівняти до крутої тачки з автомат коробкою. Вона пробачає всі помилки новачка і на одному диханні везе тебе всю дорогу..

І там, і там є окремий ритуал на весіллі – козацький стіл. Він на Іршавщині та Виноградівщині щось накшталт фотосесії у румунів. Цей сакральний процес не можна порушувати.

Також слід заначити, що це та частинка Закарпаття, яка вміє ну дууже добре танцювати. Але є нюанс – трек-лист весілля має бути саме таким, який лунає на всіх святах в тому регіоні. Якщо музика буде інакша, гості не танцюватимуть. У таких випадках у діджиків завжди є козир: на Виноградівщині – угорська пісня «A Sör A Bor A Pálinka». Під неї весь Виноградівський край рве танцмайданчик.

Традиції там помірно затянуті.

МУКАЧЕВО

Весілля в Мукачеві, як і решта заходів, супроводжуються малою активністю гостей. Зали помпезні, все лакшері, але ведучі мають запасатись програмою з мінімумом конкурсів і максимумом інтерактивів, за якими просто цікаво спостерігати.

На відміну від регіонів вище, тут весілля святкують до 150 гостей, часто від 70 до 100, якшо весілля не в залі «Eventum Hall». Там норма і 300 чоловік. Адже цей зал був збудований саме для того, щоб в нашому регіоні закривати такі замовлення.

УЖГОРОД

Ужгородці бувають дуже різними. Але загалом вони інтелігентні, вдячні і гарно двіжують. Вони відгукуються на конкурси і раді інтерактивам на святі. Вони більш самодостатні, люблять пити каву з тістечками на вулиці та робити селфі біля фотозони. Тут ви не побачите весілля, перенасичене всіма можливими традиціями, хоча є весілля, де все-таки можна зустріти автентичні звичаї. Усе в міру.

Якщо порівнювати з іншими районами й містами, то в Ужгороді й Мукачеві весілля закінчуються найраніше. Дуже часто ведучий може о дванадцятій годині вже зі спокійно йти додому.

СВАЛЯВА і МІЖГІР’Я

Однозначно це одні з найвеселіший весіль, які нам доводилось проводити. Місцеві молодята шанують традиції краю. Тому обов’язково на святі повинна бути жива музика, а музиканти точно повинні заграти 3-4 коломийки. Витримати такий танець зможе далеко не кожен J Окрім його «центрифуго-образної» хореографії ускладнює і тривалість такої пісні – 7-10хв.

Гуляють довго. Не рідко затримувались ми на міжгірських весіллях до 8-ї години ранку. Але ставлення родини молодят до персоналу (музиканти, ведучі і тд) це щось… Ми жодного разу не поїхали з Міжгірщини без домашнього гостинця. Звісно, це не є обов’язковим, але як же приємно, коли люди прийняли тебе, як рідного гостя.

Джерело: Наша Файта
Приєднуйтесь до нашого каналу в Telegram: https://t.me/zak_kor

Ви зайшли як не зареєстрований користувач!