Великодні композиції закарпатської мисткині Людмили Губаль: фото

19 квітня 2020 15:30 Переглядів: 931 Коментарів: 0 Друкувати

Сьогодні, 19 квітня, відзначаємо Світле Христове Воскресіння. З усіх християнських свят Великдень – найбільш урочисте й радісне. Одним із символів цього періоду є писанка, більше про це – у нашому матеріалі.

“Закарпатський кореспондент” підготував великодню фотодобірку робіт знаної в краї мисткині Людмили Губаль – заслуженої майстрині народної творчості України, голови Закарпатського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, яка розповіла нам про підготовку цих робіт і писанкарство загалом.

Людмила Губаль працює в різних видах і жанрах мистецтва. У її творчому доробку вишивані сорочки, рушники, ляльки, розпис на склі, кераміка, декоровані диньки, живопис тощо. Уже багато років працює й у жанрі писанкарства. Декорує різними способами: це й воскова писанка, і крапанки, і витравлювані писанки. Зізнається, що надає перевагу класичним геометричним та рослинним орнаментам.

Пані Людмила наголошує: найбільше людина сприймає не слова, а образи. Те, що закодовано на писанці, має велике значення і зв'язок між минулим, теперішнім та майбутнім, тож жінка свідомо працює у рамках народної традиції, використовуючи традиційні сюжети й техніки, характерні для карпатського регіону.

Каже, зараз існує багато оформлень, однак оздоблення стрічками й наклейками – це декоративне оздоблення яйця, а візерунки на традиційній писанці виконуються за допомогою писачка (або як у лемківській традиції – цвяха, сірничка). Найстаріший метод – воскова техніка: візерунки наносяться воском, далі яйце опускають у фарбу, знову наноситься віск, потім у фарбу іншого кольору і т.д.

“Бджолиний віск, вогонь, природні барвники... Усе базується на законах природи, а зараз часто людина дозволяє собі це порушувати. У писанкарстві важливо не вигадати щось нове, а зберегти те, що є. Бо в нас дуже багато матеріалу, закодованих візерунків, і хоч у цьому регіони мають свою відмінність, але все ж здебільшого багато елементів є спільних, – ділиться пані Людмила. – Наприклад, візерунки писанок лемків, бойків, гуцулів і долинян відрізняються. Одні з найколоритніших – у гуцулів. Там писанка багатоколірна, найважча у виконанні, оздоблення містить багато елементів, чорний фон – як символ землі і яскраві кольори на цьому фоні, немов перлини багатства людських бажань. Як відомо, такий колорит є і в гуцульській вишиванці. У бойків – більше квіткових мотивів, лемківська містить лінії і видовжені крапки, теж квіткові елементи, змійки тощо. Не можна не згадати й вплив багатонаціональності нашого краю, елементи традицій країн-сусідок. Тож варіацій багато, є як схоже, так і відмінне – як велике в малому і мале в великому”.

У своїх великодніх роботах мисткиня виділяє вплив гуцульської та бойківської традиції писанкарства. Каже, головне завдання – зберегти й донести ту інформацію, створену ще до нас, тож здебільшого працює за зразками. Одним із таких джерел називає видання Олексія Соломченка “Писанка українських Карпат”.

Варто згадати й про символіку: рибка – символ багатства, щастя, квіти – символ краси (дарували, як правило, дівчатам), крапочки – на врожай… Серед цьогорічних великодніх композицій пані Людмили є й великоднє деревце – символ роду, зв'язку між поколіннями. Також в одній композиції мисткиня черпнула новітнішої, більш західної традиції й створила великоднього зайця – чоловічий символ, ще планує зробити до нього пару.

Людмила Губаль зізнається, писанкарство для неї – як своєрідна медитація: “Коли берешся за яйце і писачок, треба відсторонитися від зовнішнього впливу й вкласти у це заняття душу, бо ж, як відомо, писанка передає внутрішній стан майстра”.

Мисткиня своїми роботами часто ділиться й у соцмережах. Там, зокрема, доречно цитує українського письменника Михайла Стельмаха: "Стільки стрілося у писанці! Казка, пісня, бувальщина, материнська колискова і росяна стежка дитинства, вінок першого коханнсмішкою – надія…”
Щасливого всім Великодня!

Закарпатський кореспондент