Вхiд на сайт
Авторизацiя

Слухати гори: закарпатська співачка Аліна Паш згадує Пинтю Хороброго

Слухати гори: закарпатська співачка Аліна Паш згадує Пинтю Хороброго
У своєму новому проекті Аліна Паш гзадує легендарного закарпатського Робіна Гуда.

14 червня Аліна Паш випустила другу частину альбому PINTEA, який вона присвятила герою русинських легенд, гайдуку Пинті Хороброму. WAS розповідає історію закарпатського Робіна Гуда, Аліна про нього співає.



Трансільванію в Україні традиційно називали Семигородом. Історична область на півночі Румунії часом належала Австрії, Угорщині та Османській імперії, а часом була незалежною.

Семигород займав хребти Південних і Східних Карпат, де жили русини, тож наміцно пов’язаний з українською історією.

Найвідоміший трансильванський персонаж — граф Дракула. А герой… У темному карпатському лісі героя складно відрізнити від бандита: так само складно з часом стає відділити справжню історію від легенд. Румуни звали його Ґріґорем Пінтею, а українці Григором Пинтєю. Ми не будемо ділити Пинтю між двома країнами, але з пісень та реальних свідчень спробуємо дізнатися, ким він був насправді.

ЗІ ШЛЯХТИЧА В БАНДИТИ

За переказами, Пинтя був 13-ою дитиною у бідній родині та пас ягнят, поки злі пани били його батогами. Це вигадка. Ще хто там кого бив!

Достеменно відомо, що Ґріґоре народився 25 лютого 1670 року в маленькому селі Мегоажа посеред Трансильванії. Сім’я була шляхетською та володіла чималими шматами землі. У 16 столітті клан Пинтея заснував комуну з кількох сел на карпатській Мармарощині.

Ґріґоре був здібним хлопцем: як всі у Карпатах, знав кілька мов. Та коли підріс, вирішив не вчитися. У цей час його рідну Трансільванію роздирають між собою Османська імперія та австрійська династія Габсбургів. Пинтя пішов служити в австрійську армію.

Він дослужився до офіцера. Можливо, брав участь у звільненні Угорщини від османів, яких ще 1541 року привів туди чоловік Роксолани, султан Сулейман Пишний. Саме там марамуреський шляхтич познайомився з партизанами-гайдуками. Серед гуцулів, бойків і лемків гайдуків називали опришками.

Ролі на полі бою змінювалися швидко. Гайдуки допомагали австрійцям вигнати турків з Угорщини та Трансільванії, яка формально була частиною Мадярського королівства. Але 1685 року Марамуреш окупувала армія Габсбургів, місцевих селян — румунів і русинів — закріпачили, хлопців силоміць рекрутувати до війська. Наближення драгунів до села змушувало бігти в гори і непролазні хащі. Не впіймали — підфартило, можна повертатися додому.

З того часу гайдуки та опришки всі сили кинули на диверсії проти нових панів.

PINTEA VITEAZUL

1694 рік — Григір Пинтя із 36 гайдуками нападає на обоз грецьких купців, що проїжджав транзитом через їхні землі. Це був розбій, але, схоже, що бандити ділилися здобиччю з місцевими. Принаймні, не одна народна пісня згадує Пинтю добрим словом.

Nu-i ca Pintea Viteazu
Nu-i ca Pintea Haiducu!
Pe bogati ii prinde-n cleste
Pe saraci bine-i pazeste…

[Чи не Пинтя це Хоробрий
Чи не Пинтя це гайдук
Багаті потрапляють в його пазурі
Бідних людей він захищає]

Слухати гори: закарпатська співачка Аліна Паш згадує Пинтю Хороброго


1698 рік — у загоні Пинті вже є 120 гайдуків. Один юдей із містечка Бая-Спріє засвідчив жахливу подію, що сталась 21 липня. Люди Пинті нібито розграбували замок Роне, вбивши 250 мешканців. Із собою гайдуки взяли больше сотні коней і все коштовне.

Після цього злочину Леопольд ІІ Габсбург — король Угорщини, Богемії, Галичини та Русі — наказав розпочати полювання на гайдуків і опришків. За голову Пинті оголосили винагороду в 500 талерів. Після арешту його мали стратити.

Але так просто з героями не буває. Ватажка не раз ловили… і відпускали — за хабар чи обіцянку повернути награбоване. Потрапивши до в’язниці, 1701 року Пинтя сидів начебто так довго, що вуса виросли до пояса, борода до колін, а коси до землі. На Закарпатті співають, що Пинтю витягла з-за грат кохана, яка дала охоронцям 100 злотих.

Гайдук на гравюрі Крістофа Вайгеля зе Елдера, 1703 рік. Джерело: Herzog August Bibliothek Wolfenbüttel
Сидит Пинтя у темници,
Пише письмо на таблици.
Та на любку отказує:
Прийди, любко, пожалуй ня,
Дай сто златих, укупи ня.
Аж бим, милий, кужиль пряла,
Я би за тя сто злат дала.

Майже напевно, цей сюжет був запозичений з пісні про словацько-польського опришка Янку. Румунський опришок насправді ніколи так довго не сидів, бо мав іншу вдачу.

ПИНТЯ ПРОТИ ГАБСБУРГІВ


1703 року Пинтя кидає робінгудство. Князь Трансільванії Ференц Ракоці кличе гайдуків і опришків долучитися до повстання мадярських кріпаків-куруців проти австрійських Габсбургів. Сили куруци сгрупували навкого замку Паланок у Мукачево. Капітаном майже 5-ти тисяч мармароських повстанців князь призначив Пинтю.

Повстанці швидко захоплюють трансильванські міста: Сатмар, Деж, Бистриця, Сигіт. Під час штурму Бая-Маре гайдуки втрачають капітана…

За легендою, Пинтя вмився кров’ю чорта й вбити його могла лише срібна куля. Але, як грецький Ахілл, Пинтя мав слабке місце — плечі, на яких не вистачило крові.

Слухати гори: закарпатська співачка Аліна Паш згадує Пинтю Хороброго


Пинтя Хоробрий судить бояра. Румунська листівка початку 20 століття. Джерело: Libraria Noastra
Втім, у державному архіві Сигіта зберігається свідчення одного з учасників битви — угорського магістрата Дезі Іштвана. Він стверджував, що 14 серпня 1703 року особисто застрелив бандита біля південних воріт Бая-Маре звичайною кулею.

Поховали Пинтю під мурами, а про смерть склали баладу:

El în Baia când o-ntrat,
Toți băieșii l-o-ntrebat:
– Spune-ne moartea Pintii!
– Moartea Pintii nu oi spune
De mi-ai da oricât în lume.
– Spune-ne moartea Pintii,
Pă tine te-om omorî!
– Moartea Pintii-i atâta-ră:
Trei grăunțe de grâu sfânt
Ș-un plumbuț mândru de-argint,
La Pintea fără de rând.

[Він коли до Бая увійшов (подорожній)
Жителі міста його запитали
Скажи нам, як вбити Пинтю
Про смерть Пинті не скажу, навіть якщо добре заплатити
Скажи нам про смерть Пинті, інакше ми тебе вб’ємо.
Померти Пинтя може так:
три освячених зернятка,
Й срібна куля.]

Пинтя пішов з життя, але ім’я не стерлося з історії. Того ж місяця повстанці захопили місто Хуст разом із замком, який боронили 50 гармат. Кажуть, коли атака захлинулася, на горі Чабрин, звідкись взявся Пинтя — і в руках його була гармата з дерев’яної колоди. Двома пострілами гайдук знищив Хустський замок, на руїнах якого проголосили незалежність Трансильванії.

Кольчуга, що ймовірно належала Пинті Хороброму. Зберігається в церкві св. Миколи в Будешті, жудець Мармарош, Румунія.

ЩО БУЛО ДАЛІ

До 1705 року всі угорські землі по Дунаю будуть звільнені від австрійських військ, Ференц Ракоці стане повноправним трансильванським володарем і очолить конфедерацію вільної Угорщини. Він з теплом згадуватиме закарпатських повстанців й називатиме їх «gens fidelissima» — відданий народ. Учасників війни за незалежність Угорщини звільнять від кріпосних повинностей.

1711 року Габсбурги повернуть собі владу. Останньою здасться куруцька фортеця у Мукачеві. Проте гайдуки з опришками не давали спокою Габсбургам аж до падіння Австро-Угорської імперії.

Пинтя — це ім’я до сьогодні багато важить у Карпатах.


Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Похилий текст Підкреслений текст Закреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка посиланняВставка захищеної посилання Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введть те, що бачите на зображенні: