Особливий вечір напередодні Старого Нового року – свято Маланки. Це такий собі український карнавал, коли ватаги хлопців у чудернацьких масках щедрують цілу ніч.
На відміну від вертепу, сюжет не пов\’язаний з біблійною оповіддю про Христа. Персонажі тут трохи інші, та й гумору значно більше.
Головна роль відводиться, звісно, Маланці. Щоправда, це не білолиця дівчина, а парубок, якого одягнули в жіночий одяг та наклали макіяж. Часто біля неї крутиться дід Василь, бо ж наступного дня саме його свято.
Незамінний учасник переберії – коза. Раніше вважалось, що вона символізує добрий урожай у новому році, тому рогату намагались привести до кожного подвір\’я. З роками за нею залишився єдиний обов\’язок – змусити всіх реготати до сліз. Обирали найвеселішого хлопця, вдягали його у вивернутий кожух, дерев\’яну маску й роги – от вам і головна бешкетниця свята.
Навколо завжди крутились Дід, Баба, єврей, циган, лікар, козак та журавель. За сценарієм розігрувались сценки: \”сварки діда і баби\”, \”доїння кози\”, \”продаж кози на ярмарку\”, \”її вбивство та лікування\”.
Веселі діалоги доповнювались пантомімою і танцями. \”Циганка\” пропонувала поворожити, \”циган\” – коні поміняти, \”коза\” грала на скрипці, а \”журавель\” – найвищий парубок у селі – вибивав у бубон. Подивитись на таку феєрію збігалось все село.