22 серпня відзначив би свій 62-річний ювілей Сергій Дмитрович Федака. Його інтелектуальний та науковий внесок є надзвичайно вагомим для суспільства. Професор залишив по собі розлогий спадок: фундаментальні підручники, глибокі аналітичні статті та відверті інтерв’ю. Особливе місце займають його регулярні щоденникові записи, що публікувалися в изданиях «Неділя» та «Ясно». Аби вшанувати пам’ять видатного вченого, ми пропонуємо ознайомитися з одним із цих текстів…
Чому в нашій країні сприйняття національних символів відрізняється від світового досвіду? У багатьох державах, навіть тих, що не мають колосальних багатств, державний стяг слугує потужним інструментом консолідації громадян та точкою національного примирення. Наприклад, у Туреччині чи Єгипті прапор розміщують у місцях, що асоціюються з радістю та комфортом: на курортних пляжах, біля визначних архітектурних пам’яток або в мальовничих природних локаціях. Американці ж інтегрують свій прапор у повсякденне життя взагалі всюди.
В Україні ж ситуація інша: прапор зазвичай прикрашає лише стіни офіційних установ, а ширше з’являється лише під час державних свят. Проте цього року спостерігалася сумнівна тенденція спроб замінити національний стяг червоним прапором, що виглядало абсолютно недоречно. Після двадцяти років адаптації до нових стандартів відбувся свого роду відкат назад. Безпосередньо перед останнім Днем Перемоги парламент, під впливом комуністичного лобі, ухвалив закон, який дозволяв використовувати червоний прапор нарівні з державним.
У низці регіонів це рішення зустріло дуже жорстку відсіч, адже червоний стяг асоціюється з репресіями, масовими розстрілами, примусовим виселенням та конфіскацією майна. Саме під цим символом карали патріотів та борців за національне відродження. Більше того, спроби вивісити такий прапор 9 травня у Львові призвели до серйозних вуличних сутичок. Якщо Закарпаття відреагувало на цю ситуацію досить стримано, то галичани виявили рішучий протест, навіть погрожуючи новими заворушеннями на 22 червня. Саме цей суспільний резонанс тривалий час стримував Президента від підписання документа.
Зрештою, 21 травня Віктор Янукович підписав цей закон. Причини такого кроку залишаються дискусійними: можливо, це була спроба утримати комуністів у парламентській коаліції заради їхніх 21 голосу, або ж черговий жест наближення до Росії, де червона символіка дуже популярна. Втім, вже 24 травня лідер Української Народної партії Юрій Костенко подав позов до Конституційного Суду, вимагаючи скасування норми. Одночасно по всій країні стартували акції під гаслом «Рідний прапор нас єднає». Головним аргументом було те, що прирівняння червоного прапора до державних символів потребує зміни Конституції, а не звичайного закону.
Попри очевидність аргументів, суд затягував розгляд справи і лише за кілька днів до критичної дати 22 червня визнав такі дії неконституційними. Важливо зазначити, що червоний прапор не був заборонений повністю. Його використання дозволено, але лише у приватному форматі, а не як офіційний державний символ. Таким чином, ініціатива Юрія Костенка спрацювала. Проте в експертних колах виникла інша версія: рішення суду, який очолював донецький юрист, могло бути формою помсти комуністам за те, що вони не підтримали пенсійну реформу в першому читанні.
Ця гіпотеза виглядала логічною, хоча Віктор Янукович під час зустрічі з журналістами в Межигір’ї її заперечив. Він заявив, що це була самостійна ініціатива голови суду, що керувався суворою буквою закону. Згідно з Конституцією, перелік державних символів (гімн, герб, прапор) є вичерпним і не підлягає розширенню. Президент навіть висловив легкий смуток, зазначивши, що особисто поважає червоний прапор, оскільки під ним минула значна частина його життя, проте він змушений підкоритися вердикту офіційних тлумачів Основного Закону.
Важко однозначно визначити, яка з версій є правдивою, але факт залишається фактом: ключову роль відіграв Юрій Костенко. Його звернення до суду стало тим рушієм, без якого змін би не відбулося. Це доводить, що навіть у стані політичного пату можливо досягати результатів, якщо діяти рішуче, а не чекати пасивно, як це роблять багато політичних сил. До того ж історія на цьому не закінчилася, адже до парламенту було повторно подано оновлений законопроект «Про державний прапор України».
Очікувалося, що у вересні Верховна Рада зможе реалізувати вимоги Конституційного Суду щодо законодавчого закріплення порядку використання національних символів. У новому проекті було чітко прописано, що жоден інший прапор не може претендувати на статус рівноцінного державному стягу.