У дворі Ужгородської гімназії (школи) №13 мирно спочивають на асфальті кілька собак. Одна з них, Мася, – місцевий вартовий, який було залишений господарями чотири роки тому. З того часу шкільне подвір’я стало її рідним домом, а Мася відповідає за його охорону. Директорка гімназії Маріанна Савко каже: «Мася навіть допомагає зібрати учнів під час перерви. Коли дзвонить дзвінок, а діти не поспішають, ми кажемо „Мася, перерва!“, і вона біжить нагадувати дітям, що урок почався».
Інші тварини також мають свою функцію: вони приходять зі своїми господарями та чекають біля школи. Дирекція може навіть визначити, які діти перебувають на уроках, просто оглянувши собак у дворі. Видання Zaholovok вже переконалося в цьому.
Гімназія №13 часто називається «ромською школою» через велику кількість учнів ромської національності. Раніше тут діяла парафіяльна школа при церкві, а під час радянських часів – школа №7. Коли у 1975 році збудували нове приміщення для сьомої школи, заклади були розмежовані: окремо сьома і окремо тринадцята школи. Ромські діти перейшли до школи №13. Проєктна потужність закладу становить 320 учнів.
«Більшість учнів у нас – роми, бо вони проживають на вулицях Ужанська, Малоужанська, Донська, Прикордонна, Тельмана та нових вулицях мікрорайону. Ми зараховуємо дітей згідно з територією обслуговування, яка щороку визначається рішенням виконавчого комітету», – каже Маріанна Савко. Сьогодні у школі навчається 237 учнів, з них 34 дитини перебувають на екстернатній формі навчання.
Близько 20 дітей тимчасово виїхали до батьків, і вже подали заяви про тимчасове повернення. В Ужгороді їм не склалося з житлом, тому повернулися до рідного міста. Школа №13 зазнала чимало викликів через спонтанні міграції учнів.
У школі працює 20 учителів. Багато молодих педагогів виїхали за кордон, тому знайти нових складно. Зараз у школі планують відкрити додаткові заняття для надолуження освітніх втрат. Є умова – залучення інших учителів. Але знайти педагогів, які працюватимуть з ромськими дітьми, дуже складно.
Школа №13 є загальноосвітньою з українською мовою навчання. Ромську мову тут не вивчають, бо вона досі не кодифікована. Функцію навчання ромських дітей рідної мови і традицій виконують ромські громадські організації. На літній період благодійний фонд «Благо» проводить підготовку дітей до школи, але цього недостатньо.
У школі працює група продовженого дня, але не завжди можливо зацікавити дітей. Бувають складні сімейні ситуації, коли діти не знають, куди йти після школи: до мами чи до бабусі. Взаємодія з батьками – ще одне випробування для шкільної адміністрації.
У школі планують покращити матеріальну базу, але бракує коштів. Минулого року закупили ігровий комплекс вартістю понад 100 тисяч гривень, але через мобілізацію бригади відмовилися виконувати роботи. Частину робіт пообіцяв допомогти виконати ЮНІСЕФ, але 100% гарантії нема.
У школі можна похвалитися багатьма успіхами учнів. За приклад, учні школи отримують призові місця у Всеукраїнському творчому конкурсі “Барви жовтня”. Вчителька української мови та літератури Ірина Вайдич каже: «Ми щороку пишемо і Всеукраїнський диктант національної єдності, але нашим учням написати грамотно твір набагато важче, ніж вивчити вірш».
У школі відбуваються заходи екологічного спрямування. Учні ходять до Ботанічного саду, беруть участь у майстер-класах. Дітям це подобається. Щотижня у школі відбуваються заходи з різних тем.
У школі можуть похвалитися ще одним успіхом: одна з випускниць повернулася працювати вчителькою молодших класів. Тепер школа може похвалитися ще одним прикладом успішної освіти.
У школі закінчується перерва, діти розходяться по класах. У сусідньому класі проходить урок образотворчого мистецтва, який проводить Тетяна Рипкович. Учні старанно малюють натюрморт та слухають поради педагога.
