14 червня у світі відзначають Міжнародний день донора. В обласній станції переливання крові розповіли читачам «Закарпатського кореспонденту» всі особливості роботи центру.
Останніми роками донорів крові на Закарпатті побільшало. Часто молодь влаштовує благодійні акції, проте все ще залишаються ті, хто бояться врятувати інших, поділившись своєю червоною частинкою. У Закарпатській станції переливання крові запевняють, що бути донором не страшно, а навіть корисно. Адже, коли виробляються нові клітини, організм омолоджується й очищується.
Завідувач відділення комплектування донорських кадрів Закарпатської обласної станції переливання крові Марія Фантич розповіла: «Важко сказати точно, якої крові не вистачає. Буває, що навіть 2-ї групи бракує, хоча більшість донорів мають цю групу. Діє кероване донорство. Ми спостерігаємо, яких резервів мало, тоді викликаємо донорів тієї групи. Отак регулюємо запаси, що постачаються потребуючим у межах області переважно. Із крові також на станції виготовляємо препарат альбумін. Тепер нам допомогли ЗМІ. А раніше була напружена ситуація з третьою мінус і навіть з другою плюс. Вимоги є, звичайно. По-перше, вікові. Чосто приходить молодь і до 18 років – вони не підходять для цього. Так само звертаються й старші під або за 60 – також не можуть бути донорами. Донором може бути дієздатна (підкреслюю – без інвалідності й захворювань) особа віком від 18 і до пенсійного віку. На станції спочатку проходить попередній відбір донорів – з’ясовуємо методом анкетування, чи людина не хворіла жовтухою, різні види гепатиту (навіть А), ВІЛ, сифіліс, якщо людина хворіла або була контактна з туберкульозними хворими – це абсолютний протипоказ (людина ніколи не може бути донором). Якщо є вади серця, патологія судин, якщо видалений будь-який орган, міопія більше 5. Існує також і відносний протипоказ – неможливість здачі крові від кількох місяців до року-двох, до тижня після критичних днів, після прийому антибіотиків має пройти більше місяця, цілий рік людина не може бути донором після пологів, оперативного втручання, зроблених татуювань і пірсінгу».
Насправді процес здачі донорської крові є досить складним. Якщо потенційний донор помилився при заповненні анкети і не вказав захворювань, стан його здоров’я все одно з’ясують при попередньому обстеженні. На початку здачі невелика кількість крові перевіряється в лабораторіях станціі: група, резус-фактор, біохімічні аналізи, тестування на ВІЛ, сифіліс, гепатити тощо. Тільки тоді, коли всі пункти від’ємні, еритромасу передають у лікувальні заклади. А плазму відправляють на карантинізацію – півроку зберігають, бо на плазмі всі збудники: навіть при поранені на манікюрі можна заразитися гепатитом, інкубаційний період триває до 6 місяців після попадання в організм. Через півроку зі станції телефонують до донорів цієї плазми і запрошують на перевірку. Якщо аналізи добрі, кров чиста, тоді його плазму видають у лікувальні заклади, або ж виготовляють із неї альбумін. 
Також медперсонал станції розповів про суть процедури плазмоферезу – відокремлення плазми від крові: «Загалом це – досить складна процедура, але більш поблажлива для організму, ніж кровоздача. Пацієнт легше відновлюється: лежаче положення, здача відбувається малими порціями. Попередньо пацієнта оглядає лікар-терапевт, що визначає, яка процедура краще підходить донору. Із крові забираємо плазму, еритроцити потім повертаємо. Після процедури вливаємо фізрозчин замість плазми, аби донор відчував себе добре. Еритроцити відділяються в апараті від плазми, їх повертаємо в резервуар, а потім – у вену, плазму вилучаємо». Кров червона відновлюється повільніше, для відновлення плазми ж достатньо кілька разів поїсти перших страв і пити більше рідини.
На запитання, чи можуть виокремити особливого донора, на станції не називають когось конкретного, адже кожен робить справу масштабного значення.
Ужгородець Сергій Бондаренко вже п’ять років поспіль є постійним донором крові. Хлопець розповів: «Уже здав, якщо не помиляюся, 24 дози. У 19 років від раку крові помер мій друг. Часто батьки змушені купляти кров для своїх хворих дітей. Я в дитинстві дуже хворів, а тепер, коли здоровий, так допомагаю хворим і нужденним».
Бажаючі здати кров можуть звертатися в Закарпатську обласну станцію переливання крові за адресою: Ужгород, вул. Льва Толстого, 15. Бути добрим легко, головне – зрозуміти, що від цього залежить чиєсь життя.
