Українські січові стрільці (УСС) представляли собою добровольче українське військове формування. Воно було сформоване та інтегроване до складу австро-угорської армії.
Різноманітні за розміром формації Українських січових стрільців дислокувалися на Закарпатті протягом тривалого періоду. Їхня присутність тут розпочалася 4 вересня 1914 року і тривала аж до квітня 1917 року. Серед цих підрозділів особливу роль відігравав Кіш Українських січових стрільців. Ця частина виконувала функції резерву, призначеного для систематичного поповнення особового складу Легіону УСС.
До основних завдань Коша належав комплекс робіт. Він охоплював набір нових добровольців, забезпечення догляду за пораненими військовослужбовцями та проведення підготовки новобранців. Крім того, підрозділ активно займався освітньою та культурною діяльністю як серед самих стрільців, так і серед місцевого населення Закарпаття.
Основні місця розташування Коша УСС включали село Паланка, що розкинулося біля підніжжя Мукачівського замку. Також стрільці розміщувалися безпосередньо у самій старовинній фортеці. Окрім того, підрозділ дислокувався у кількох сусідніх населених пунктах, зокрема у селах Горонда та Страбичово.
В різні часові проміжки окремі сотні УСС також базувалися в інших локаціях. Серед них були Нижні Ворота, Ужок, Забрідь, Великий Березний, Чинадієво, Хуст, Воловець, Міжгір’я, Сойми, Майдан, Торунь та Великий Бичків. Це свідчить про широке географічне охоплення їхньої присутності в регіоні.
Українські січові стрільці увійшли в історію як перші українські військові частини в Австро-Угорщині, сформовані за національною ознакою. Їхня діяльність мала величезне значення. Вона сприяла становленню української військової термінології та збагаченню стрілецького фольклору. Також УСС розвивали унікальну пісенну та музичну традицію, зокрема створили відомий оркестр.
Окрім того, вони відіграли ключову роль у формуванні елементів українського військового однострою. Серед найбільш впізнаваних елементів був головний убір – знаменита мазепинка.
Відтак, українські стрілецькі курені, що розміщувалися на околицях Мукачева, еволюціонували у своєрідний культурно-освітній центр. У приміщенні місцевої угорської державної школи фактично відкрили українську гімназію, призначену для січових стрільців. Там викладали такі дисципліни, як латина, грецька мова, математика та філософія.
Знаковою подією стало урочисте Шевченківське свято, проведене 29 квітня 1915 року. Воно відбулося на терасі Мукачівського замку і зібрало близько тисячі стрільців. Крім того, на святкування прибули численні гості з Мукачева та прилеглих територій.
Присутність Українських січових стрільців на теренах Закарпаття заклала міцні підвалини для подальшої популяризації української культури. Вона також сприяла становленню читалень товариства «Просвіта». Цей процес активно розвивався вже в часи входження краю до складу Першої Чехословацької Республіки, коли він отримав назву Підкарпатська Русь. Про це інформує спільнота Transcarpathian Heritage.
Представлені світлини походять з унікального фотоархіву Легіону Українських Січових Стрільців. Цей архів був сформований на основі оцифрованих зображень. Вони включають оригінальні фотонегативи на склі та інші фотографії. Зараз ці цінні історичні матеріали зберігаються у фондах Українського Музею та Бібліотеки у Стемфорді, Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці та Української Вільної Академії Наук у США.
