Мешканці Закарпаття останніми днями помітили на річці Латориця та Тиса досить незвичних гостей, бакланів. Для цієї водойми це явище справді є доволі рідкісним, адже зазвичай ці птахи тримаються великих озер і водосховищ.
Фахівці кажуть, що баклани прилетіли до нас на зимівлю. Йдеться про баклана великого (Phalacrocorax carbo) — це водно-болотний птах, і вправний рибалка, який пірнає на значну глибину (до трьох метрів) в пошуках здобичі.
Один баклан може з’їдати до 0,5 кг риби на день. Масове збільшення їхньої чисельності може призводити до значного скорочення популяцій риб у місцевих водоймах.
Через інтенсивний вилов бакланами можуть постраждати види риб, які вже перебувають під загрозою. Баклани також витісняють місцеві види птахів, такі як чаплі, качки тощо.
Тож виникають питання: чому баклани обрали інший ареал для своєї зимівлі і чи не може загрожувати нашестя цих птахів екосистемі регіону? Особливо, звісно, переймаються рибалки – а якщо баклани винищать всю рибу у річках?
Орнітологи поки не дійшли спільного висновку про обсяги риби, яку з’їдає один баклан. Цифри коливаються в діапазоні від 300 г до 1,5 кг на добу.
Слід одразу зазначити, що ще з початку 1980-х років чисельність гніздових популяцій виду збільшилася майже в усіх країнах Європи, що призвело до його інтенсивної територіальної експансії.
Ще 20 років тому в Україні чисельність баклана коливалася в межах 65-75 тис. пар. Наразі розмір популяції баклана великого на вітчизняних теренах стрімко зростає, що обумовлено поліпшенням екологічного стану водойм та збільшенням кормової бази.
Стійку тенденцію до зростання популяції бакланів науковці оцінюють по-різному. Одні вчені вбачають у цьому позитив, оскільки баклани є своєрідними санітарами підводного світу, а інші навпаки – б’ють на сполох, попереджаючи про невідворотність екологічних катастроф локального значення у місцях великого скупчення цього виду птахів.
Негативно впливають птахи на промислові споруди – гніздування бакланів поблизу індустріальних об’єктів завдає шкоди металевим конструкціям, оскільки послід бакланів обумовлює їх швидку корозію та, як наслідок, руйнування.
До того ж популяція великого баклана спричиняє помітний негативний вплив на зариблення водойм, винищуючи молодняк риби.
Останніми роками Кременчуцьке та Кам’янське водосховища у межах Полтавської області, зіткнулися з проблемою появи «мертвих островів», які пов’язують з міграцією бакланів з південних регіонів України.
Науковці називають декілька причин цього явища. По-перше, через підрив Каховської ГЕС зникли традиційні місця проживання бакланів.
По-друге, міграцію бакланів пов’язують з глобальним потеплінням. Підвищення температури спричиняє обміління водойм, зниження рівня води в річках та водосховищах.
“Баклан чорний великий набув великої популяції, живуть вони групами по декілька сотень, заселяють острови. Вони наносять шкоду тим, що їхній послід випалює усе живе. Дерева, на яких вони поселяються, можна сказати, мертві, рослинність на островах випалюється, там немає нічого”, — розповідає Анатолій Лукіянчук, заступник начальника Полтавського рибоохоронного патруля.
Зоозахисники вважають інакше. У Нижньодністровському національному природному парку кажуть, що баклани в пониззі Дністра – це частина екосистеми, а не “екологічна катастрофа”.
«Рибалки наполягають на відстрілюванні бакланів великих», — каже біолог Леонід Горобець. І пояснює: колонії птахів оселилися поблизу моря, а також по Дніпру й Бугу, та їдять дуже багато риби.
Зростання популяції великого баклана в Україні посилює конфлікт птахів з людиною та змушує шукати ефективні способи регуляції чисельності виду, які повинні бути гуманними.
В Україні, включно з Закарпаттям, спостерігачі та науковці фіксують появи бакланів у місцях, де їх раніше було значно менше або вони були рідкісними, наприклад на гірській Тисі чи річці Уж, що сигналізує про поширення виду в регіоні.
Поки що у Закарпатській області появу бакланів вчені називають рідкісним або нетиповим явищем, яке може свідчити про екологічну зміну або адаптацію виду.
Для прикладу, у Франції використовують лазери та інші відлякувачі, щоб обмежити доступ бакланів до промислових водойм. У США застосовують контрольоване відстрілювання бакланів у місцях із надмірною чисельністю (з дотриманням суворих квот).
Допоки тривають палкі суперечки про користь та шкоду активного зростання популяції великого баклана для екосистеми, єдиним вирішенням проблеми може стати державна програма регулювання кількості цього виду птахів, кажуть експерти.