Таїсія Литвиненко – не просто народна артистка України, не просто легенда театру та кіно. Вона – жінка, яка пізнала мистецтво жити. Її голос звучав на сцені поруч із Богданом Ступкою, Федором Стригуном, її героїні закохували у себе з першої миті. Але ще більше вражає її історія поза сценою – історія довжиною в життя.
Про смерть акторки повідомив її син Назар Стригун.
У 1965 р. разом з чоловіком, актором і режисером Федором Стригуном переїхала до Львова. Більшу частину свого життя віддала театру імені Марії Заньковецької.
“Театр – це еліксир життя і найщасливіші мої моменти – в ньому.”, – говорила актриса.
У творчому доробку актриси безліч різнопланових ролей в театрі і кіно, найвідоміші з них у стрічках: “Назар Стодоля”, “За двома зайцями”, “Максим Перепелиця”, “Вавилон ХХ”.
Після фільму “Григорій Сковорода” Івана Кавалерідзе актриса не знімалася в кіно довгих вісімнадцять років. Потім Іван Миколайчук без проб запросив її на роль Прісіньки у фільмі “Вавилон ХХ”.
Крім акторської і режисерської діяльності, Таїсія Литвиненко займалася педагогічною діяльністю у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
“Тоді війна була не такою страшною, як тепер. Не було такої нищівної зброї, коли
падає ракета і вбиває все живе навколо. Наші молитви помічні, я в це вірю. Театр – це теж молитва. Я прийшла після прем’єри й кажу чоловікові: “Федоре, все-таки театр потрібен, людина повинна бути зайнята чимось хорошим, не лише щоб їсти та пити”. Довкола треба все робити щиро і працювати так само. На сцену виходити так, ніби востаннє.”, – Таїсія Литвиненко.
Серед ролей, зіграних за 40 років в театрі: Анна («Украдене щастя» І.Франка), Нора («Нора» Г.Ібсена), Маклена («Маклена Граса» М.Куліша), Філумена («Філумена Мартурано» Е. Де Філіппо), Гертруда («Гамлет» В.Шекспіра), Ваніна («Житейське море» І.Карпенка-Карого) та багато інших. Успішно працює як режисер: в її постановці йдуть вистави «Неповторність» за віршами Ліни Костенко та «Два кольори» за поезією Д.Павличка.