Закарпатський кореспондент > Суспільство / Останні новини / ukrnet > Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів

Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів


6-07-2020, 19:20
Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів
Знаний у краї фотограф поділився думками щодо сфери, якій присвятив значну частину свого часу.

Сергій Денисенко – голова Закарпатської ліги КВН, співзасновник традиційних популярних проєктів “Ужгородська Регата”, “Ужгородська Палачінта”, організовував “Парад наречених”. Він курує ужгородські фотопроєкти, організовує фотоконкурси та фотовиставки, веде гурток у ПАДІЮНі і завжди підтримує ПАДІЮН зйомками подій.

Сергій фотографує з дитинства, а 16 років займається цим професійно, працює в різних жанрах. А в цьому матеріалі покажемо його бачення гір. Камера повсякчас у туристичному наплічнику Сергія – на Закарпатті, в Бещадах, в Альпах. На час інтерв’ю він планував перебувати у горах Грузії, карантин відтермінував цю пригоду.

Розповідаємо про Сергія, його фотографію, його гори.

Далі – пряма мова.

Про перші кадри

Я фотографую з дитинства. Подруга моєї мами подарувала мені “Смена-8М” – це одна з найпростіших плівкових камер для любителів. Фотографував друзів і все навколо. Я відвідував фотогурток у “Центрі юного техніка” (тепер там знаходиться Бокс-клуб, – ред.).
В юності я вже більш-менш розібрався, як це все працює. Тоді у мене був плівковий апарат “Киев” з кращою якістю. Загалом я мав тривалу практику з плівковою технікою. Потім закинув це все, а в 2004-му у мене з’явилася цифрова камера. Почалося з простої, а потім – складніші і пішло-поїхало. Перейшов на професійну техніку і вже, скажімо так, на свідомий рівень.

Спочатку все було пов’язано з КВН. Я працював в Асоціації “КВН України”. На якомусь етапі ми зрозуміли: щоразу запрошувати на наші ігри фотографа – це досить накладно. Тому вирішили купити камеру і самостійно знімати. Я був дещо обізнаний в основах фотографії і фототехніки, так фактично все і почалося. Далі читав, дивився, спілкувався із фотографами – це такий поступовий, тривалий процес. Як кажуть, “нет предела совершенству”.

Про зйомки в горах
Фотографія десь стала невід’ємною частиною життя. Зрозуміло, що хочеться фіксувати всі події, яскраві моменти. А подорожі – це одні з найяскравіших моментів, тому завжди беру камеру з собою.

Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів


У фотографуванні гір нема чогось аж такого складного. Якщо знаєш основи композиції й роботи з технікою, вмієш знімати пейзаж, читав інструкцію до своєї камери, то все вийде. Насправді, пейзажна зйомка не має таких високих вимог до техніки, як, наприклад, портретна. Хороший майстер сфотографує гори і на мобільний телефон, але треба зловити момент. Як кажуть: важливо вчасно опинитися у тому місці і в той час, і зупинити саме ту мить. Бо гори дарують просто неперевершені краєвиди. Що вище піднімаєшся, то далі бачиш, найбільш цікаві пейзажі там, куди не так легко дістатися. І чим далі від цивілізації – тим цікавіше. Але я не йду в гори заради фото, я йду задля подорожі. Проте і фото є дуже важливими.

Підтримую слова Володимира Семеновича, що “лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал”. Це класика, аксіома. Якщо хочете почати ходити у гори і знімати гірські пейзажі, то рекомендую Боржавський хребет – один із найдоступніших і, можна сказати, найпопсовіших. Але щоразу мені там дуже подобається. На Гимбу можна піднятися витягом, а далі – чудові Великий Верх, Стій. А ще Чорногірський хребет, Свидовець – де можна пройтися у гарних краєвидах, їсти яфини, фотографувати. Найкрасивіші місця для мене – Мармароси, або ще їх називають “Карпатські Альпи”, – ми бували і влітку, і взимку, вони завжди зачаровують.

Взимку в горах, звісно, важче. Йти по траві, стежці – це одне, а по снігу – зовсім інше. Взимку холодно, лавинна небезпека, зовсім інші вимоги до одягу і спорядження. Але я не сказав би, що взимку складніше фотографувати, тільки руки підмерзають і все.

«…Ми три дні прямували під дощем, ночували під дощем, нічого не було видно… А коли трохи розвиднювалося – я діставав камеру…»

Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів


Два роки тому в поході Чорногірським хребтом ми три дні йшли під невпинною зливою. На першому привалі ми намастилися сонцезахисним кремом, а за пів години почався дощ, який не припинявся три доби. Ми прямували під дощем, ночували під дощем, нічого не було видно… Коли трохи розвиднювалося – я діставав камеру, за весь похід декілька разів фотографував. А минулого року купив собі невеличку камеру спеціально для таких екстремальних походів. Вона водозахисна, протиударна, з нею можна пірнати, розроблена, скажімо так, саме для таких подорожей. Звісно, ця камера, можливо, не дає таку якість картинки як професійна. Але з останніх подорожей навіть фотокнигу надрукував.

Фотографуючи гори, я не маю якоїсь високої художньої мети. Мені хочеться робити гарні картинки і хоча би частково передавати красу, яку бачу. Зрозуміло, що іноді фотографія навіть на 20-30% не передасть того, що бачиш.

«…Коли йдемо з дівчатами навіть у високі гори, то, крім спорядження, вони ще беруть гарні сукні…»

Проводжу і фотосесії у горах – для дівчат, закоханих пар. Коли йдемо з дівчатами навіть у високі гори, то, крім спорядження, вони ще беруть гарні сукні. Досить ефектно виглядають сукні у високих горах. Моя дружина брала сукню на Монблан, є фотографії, де вона в платті серед чудових Альп.

Я фотографую гори для себе. Але інколи – для книг, журналів, інтернет-видань.

Плівка: артфотографія і новий розвиток для фотографа
Кілька років тому я купив плівкову камеру, брав її на фотосесії, зйомки подій, на прогулянки – і поруч із цифрою робив кілька кадрів і на плівку. Зазвичай на плівці у мене Ужгород, або портрети, або якісь події.

Загалом плівкова фотографія є дуже цікавою. Звісно, тепер вона, скоріше, є елементом артфотографії… А з іншого боку, плівка тренує фотографа, вона дуже корисна для розвитку, вчить зважувати всі кроки, тим більше, що не одразу бачиш результат, як на цифрі. У котушці 36 кадрів, тому зростає цінність кожної світлини, ти осмислюєш кадр перед натиском на кнопку.
Я дуже люблю плівкову зйомку, але не часто займаюся нею через брак часу. Останню плівку я проявив торік. Думаю, незабаром дістану цю камеру, перевірю, чи сіли батарейки (усміхається, – ред.).

Евеліна Гурницька, Varosh

Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів
Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів
Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів
Ужгородський фотограф Сергій Денисенко - про хобі з дитинства та 25 гірських кадрів

Вернуться назад