Хто заробляє, а хто і не намагається: зарплати, вакансії і "ледарі" в Україні
31-12-2017, 16:16
Найвищі заробітки, як і раніше залишаються в авіації, хоча вони і впали, в порівнянні з жовтнем (було 33 689, стало 30 390 грн). Добре оплачувану роботу можна традиційно знайти у фінансовій та страховій сферах (13 164 грн, хоча в жовтні було 13 257 грн), в області інформації і телекомунікацій (13 044 грн), а також в держуправлінні і на військовій службі (в середньому 10 887 грн ). Найгірше оплачується робота листонош і кур'єрів (4565 грн) і робота, пов'язана з організацією виїзного харчування (5062 грн), а також робота медиків (5101 грн).
Де зарплату не платять вчасно
Станом на 1 грудня 2017 року загальна сума заборгованості з виплати офіційних зарплат становила в Україні 2 млрд 582 млн грн. У порівнянні з даними на 1 листопада, борги зросли на 9,3%, а в порівнянні з 1 січня 2017 го - на 44% (було 1,97 млрд грн).
Традиційно більше половини всієї суми заборгованості припадає на діючі підприємства. Але якщо станом на 1 січня їх борги становили 62,4% від загальної суми заборгованості по зарплаті, то до грудня знизилися до 56,4%.
Найбільші суми невиплаченої зарплати – в Луганській і Донецькій областях, на території яких ведуться військові дії. У Луганській області станом на 1 грудня працівники недоотримали 577 млн грн, в Донецькій – 537,8 млн грн. Причому з січня сума заборгованості в цих областях зросла набагато більше, ніж в цілому по країні. У Луганській області – на 40%, а в Донецькій – відразу вдвічі.
Але рекордсменами за зростанням заборгованості (хоча поки не за сумами) в 2017 році стали західні області України. Так, в Івано-Франківській області зростання заборгованості із зарплати склав 619%, у Волинській – 773%, а в Рівненській – взагалі 1133%.
Скоротився борг тільки в Кіровоградській області (на 42%), Житомирській (-20%), Чернігівській (-8%), Львівській (-7%) і Харківській (-0,2%).
Найбільша сума заборгованості припадає на промисловість – майже 2 млрд грн. Але в порівнянні з початком року, борги в промисловості зросли на 29%. У той же час у сфері охорони здоров'я зростання заборгованості склало 557%. У сфері освіти – 256%. Борги продуктових кіосків, лотків і літніх кафе виросли на 642%.
Вакансії і безробітні не можуть один одного знайти
Рівень безробіття в Україні, за підсумками III кварталу, становив 9,7% людей працездатного віку. Або 1 млн 677 тис. осіб. Таким же цей показник був і в кінці 2016- го. А ось в країнах ЄС рівень безробіття становить в середньому 7,3%.
У центрах зайнятості, як відомо, реєструються далеко не всі безробітні. За даними Держстату, з майже 1,7 млн безробітних до грудня на обліку стояли тільки 309 тис. осіб.
В цей час в базі даних Державної служби зайнятості налічувалося 67 700 вакансій. Крім того, була інформація ще про 43 тисячах пропозицій роботи, "отриманих з інших джерел", як повідомляє Служба. Однак більше 40% з цих вакансій зосереджені в Києві, а також у Львівській, Дніпропетровській та Київській областях, де рівень безробіття і так не дуже високий. У той же час більше 40% зареєстрованих безробітних – мешканці сільської місцевості, причому абсолютно з інших областей. Таких налічується близько 130 тис.
Разом з тим в масштабах всієї України пропонується всього 2910 вакансій, пов'язаних з роботою в сільському господарстві. Найбільше число працівників потрібні в переробну промисловість (15,6 тис.), в торгівлю і ремонт транспорту (11 тис.), на складську водійську роботу (7 тис.).
Однак варто врахувати, що на кожній четвертій з наявних вакансій працівникові пропонується лише мінімальна зарплата (3200 грн). У 40% вакансій – від 3200 до 5000 грн. Зарплата вище 7 тисяч була передбачена всього в 11% вакансій.
Для порівняння: середній розмір допомоги по безробіттю, яка виплачувалася офіційним безробітним, становив у вересні 2033 грн.
Така невідповідність між географічним розташуванням безробітних і вакансій, між очікуваннями по зарплаті і наявною пропозицією призводить до того, що з січня по вересень українські центри зайнятості допомогли працевлаштуватися тільки 34 тис. осіб.
Хтось не може знайти роботу, а хтось – не хоче
Насправді непрацюючих людей працездатного віку в Україні набагато більше, ніж безробітних. Справа в тому, що за методологією Міжнародної організації праці (МОП) безробітними вважаються тільки ті, хто хоче, але не може знайти роботу.
Укрстат повідомляє, що серед українців працездатного віку тих, хто хоче мати роботу або вже має, тобто називається "економічно активним населенням", – 17,2 млн осіб (з 42 млн!). Якщо рахувати разом зі школярами та студентами (від 15 років) і пенсіонерами (до 70 років), які бажають працювати виявиться 17,9 млн осіб. Кількість безробітних рахують саме по цій групі.
При цьому в Україні, як і в кожній країні, є ще "економічно пасивне населення" – тобто ті, хто міг би заробляти, але не хоче. Таких у нас 10,9 млн осіб: 6,7 млн жінок і 4,2 млн чоловіків.
Економічно активних серед міських жителів налічується 12,2 млн, і 11,1 млн з них мають роботу. А не бажають працювати серед городян – 7,3 млн осіб. Вони не вважаються безробітними, оскільки роботу не шукають.
У сільській місцевості хочуть працювати 5,6 млн осіб, з яких 5 млн вже працевлаштовані, і не бажають працювати – 3,6 млн осіб.
Звичайно, економічно пасивне населення – це не завжди "ледарі". В їх число входять, як уже говорилося, і школярі-студенти (вікова група від 15 до 24 років), і пенсіонери (група 60-70 років), які мають право не працювати. Але і серед інших вікових груп відсоток економічно пасивного населення досить високий. Так, серед 25-29-річних, за підсумками трьох кварталів 2017 го, працюють тільки 69,5% осіб (при рівні безробіття, нагадаємо, 9,7%), у віці 30-34 років працюють 74,3% людей, 35-39 – 77,9%, 40-49 – 78,1%.
Сьогодні
Вернуться назад