Закарпатський кореспондент > Суспільство / Останні новини / Головні новини / ukrnet > Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)

Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)


29-04-2017, 14:08
Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)
Заслуженому лікарю України та провідному закарпатському хірургу Дезидерію Петнегазі сьогодні, 29 квітня, виповнилося 90 років. Навіть у такому поважному віці він продовжує працювати в Ужгородській міській клінічній лікарні та допомагати молодшим колегам мудрими настановами, адже переконує: надто любить свою роботу.

Білий халат і скальпель Дезидерій Сигізмундович вважає невід’ємними атрибутами життя, а себе називає фанатом хірургії. За 65 років, які пропрацював у цій галузі медицини, відомому закарпатському лікарю вдалося провести десятки тисяч операцій, рятувати життя та ділитися багаторічним досвідом із своїми учнями.

І це не єдине, чим може похвалитися пан Дезидерій. Мудрий учитель, справжній ентузіаст і людина з великої літери – таким його знають колеги та рідні.За словами головного лікаря Ужгородської центральної міської клінічної лікарні Івана Кураха, ювіляр завжди ставився до молодих колег з повагою і батьківською турботою: «Ніколи не дозволяв собі зверхності, вивищення над іншими, не відмовляв у професійній або дружній допомозі, давав слушні поради та злагоджував напружені моменти, які не є рідкістю в роботі хірурга. Без перебільшення можу сказати, для нас він як батько – і в професійних питаннях, і в життєвих».

Легендарного медика застаємо в особистому кабінеті, що в хірургічному відділенні №1 Ужгородської міської клінічної лікарні. Охайно вдягнений у чорний костюм, поверх якого улюблена частина гардеробу – білий халат. Колись такі вправні руки, які творили дива на операційному столі, вкриті зморшкам – результат прожитих років.

Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)На полицях десятки книжок, а на робочому столі – записники, годинник, а також книга – не одна з тих, що збоку, а авторська. Напередодні свого 90-річчя Дезидерій Петнегазі видав друком усі свої спогади під назвою «Про життя, професію, родину». До створення видання із письмовими враженнями долучилися відомі медики краю, для яких ювіляр став улюбленим учителем. Крім того, сюди увійшли архівні фотографії лікаря, на них – і професійні моменти, і дозвілля, і сім’я. Робоче місце доповнюють ще два важливі атрибути – дерев’яна статуетка, яку подарував колись один із вдячних пацієнтів, а також портрет Олександра Фединця – відомого закарпатського хірурга, наставника нашого ювіляра.

Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)


– Дезидерію Сигізмундовичу, що відчуваєте напередодні свою ювілею? Розкажіть, із чого починався Ваш багаторічний досвід провідного лікаря-хірурга.

- Я і в сміливому сні не міг уявити, що напередодні свого 90-річчя буду ще на роботі, зустрічатимуся з колегами, своїми учнями.
Я є одним із перших випускників медичного факультету Ужгородського державного університету. Навчання закінчив 1952 року. Після того пішов працювати за направленням в село Керецьки Свалявського району, де був головним лікарем дільничної лікарні. Важка тоді була ситуація в медицині, але все одно я старався свої знання віддати народу. Довелося там бути спеціалістом на всі руки: і стоматологом, і невропатологом, і дитячим лікарем тощо. Словом, як справжні сімейні лікарі.

Після того закінчив курси травматології в Київському медичному інституті. І за якийсь час мене перевели у Свалявську районну лікарню, де я пропрацював 27 років. Організував там хірургічну службу. Спочатку оперував сам, потім разом із дружиною – вона теж хірург, випускниця медичного факультету УжДУ. Так ми двоє працювали: і вдень, і вночі – навантаження було дуже велике.

Крім того, я ще завідував здоровпунктом Свалявського ліспромгоспу, де працювало 5 тисяч робочих. Довелося часто виїжджати на віддалені пункти. Я бачив, що промисловий травматизм у гірських районах Карпат дуже великий. Часто хворі й помирали дорогою від шокового стану. Я почав вивчати це все і написав кандидатську дисертацію на тему «Боротьба з промисловим травматизмом на лісорозробках в гірських умовах Карпат», яку захистив 1966 року. 1979 року мене перевели в Ужгород на посаду головного хірурга, завідуючого хірургічного відділення Ужгородської міської лікарні.

Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)

За робочим столом. Фото з архіву


– Ви 65 років присвятили своїй роботі. Які основні зміни, що трапилися за цей період у медицині, можете відзначити?

- Тут, в Ужгороді, я вже працюю 37 років. Спочатку хірургія була в складних умовах, а коли побудували новий лікарняний корпус, працювати стало набагато легше.

Я багато їздив у клініки Німеччини, особливо бував декілька разів у місті Дармштадт. Там лікарні обладнані найновішими інструментами та апаратами, але наші хірурги своїми знаннями, діагностичними думками і лікарською майстерністю не поступаються закордонним. Ми завжди старалися втілювати західні методи лікування.

Сьогодні проводиться не тільки класична хірургія, але й нова. Наприклад, багато операцій робиться сучасним лапароскопічним методом, який набагато легше переносять хворі. Навіть при жовчно-кам’яній хворобі колись потрібно було розрізати живіт пацієнтів, зараз роблять тільки 3 дірки. Людина вже через 2-3 дні після цього може повернутися додому. Таким же методом у нашій клініці здійснюють і складні оперативні втручання при грижі.
Від активної хірургії я відійшов, коли відчув, що ту операцію, яка колись вдавалася легко та без зусиль, не можу робити. А керівництво відділенням передав учням, які далі покращують рівень хірургії.

– Колеги відгукуються про Вас тільки якнайкраще. Що допомагає залишатися вірним собі, обраному фаху та людям? Яке Ваше життєве кредо?

- Я завжди працював під таким девізом: «Усе те, що ти сховав, – пропало, а те, що ти віддав, – те твоє». Тому я й ділився з оточуючими всім, чим тільки міг. Роки йдуть, багато тисяч операцій я зробив, сотням хворих рятував життя. Я пишаюся тим, що мої учні такі як Іван Курах, Василь Ганчин, стали висококваліфікованими хірургами, новаторами і займають провідні позиції в медицині. Рівень роботи високий у нас.

– Називаєте багато плюсів. Але чи є щось таке, що варто б змінити у нашій хірургії?

Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)- Сподіваюся, що після введення новацій і реформ наші умови праці тільки покращаться. Бо сьогодні є три медицини: народна, сучасна і паростки майбутньої. Але, на жаль, населення не може отримати ту меддопомогу, якої потребує, через конкретну причину – багато витрат перекладено на самого хворого. Часто люди не звертаються до лікарів саме через те, що медикаментозно не можуть забезпечити своє лікування, бо препарати дуже дорогі сьогодні. Тому нерідко до нас надходять пацієнти в запущеному стані, коли операцію проводити і рятувати людину дуже важко. Але я вірю, що медицина стане на ноги.

– Чим найбільше пишаєтеся?

- Найбільшою нагородою для мене є добра пам’ять тих тисяч людей, яких я лікував та оперував, і тих, кому рятував життя.
Я пишаюся й тим, що мені вдалося організував такий дружній хірургічний колектив. Завжди старався всі свої знання і багаторічний досвід як організаторської, так і практичної хірургічної роботи передати своїм учням. Хірургія, яку я організував у нашій лікарні – в хороших руках.

– Окрім улюбленої роботи, вашою підтримкою є сім’я – династія лікарів. Розкажіть про неї.

- Справді, практично вся моя сім’я складається з медиків. Жінка моя Ольга – також хірург, син теж працював у хірургії, але потім став психіатром, його жінка – акушер-гінеколог, моя дочка – анестезіолог, її чоловік дитячий хірург. Але дві мої внучки відмовилися від хірургії: одна стала економістом, інша – психологом.

Я завжди був фанатом хірургії. Сьогодні я розумію, що не приділяв достатньо часу своїй сім’ї, тому що постійно був на роботі. Коли йшов, мої діти ще спали, а коли приходив – уже спали. Але родина – то міцна моя опора.

– Ви справжній ентузіаст. Це любов до роботи у такому поважному віці тримає Вас у тонусі?

- Так, я звик постійно бути на посту, не можу вдома просто так сидіти і дивитися на стелю. Я отримую велике задоволення від того, що доля дозволила мені в 90 років кожного дня ходити на роботу. Стараюся допомагати своїм молодим колегам.

– Поділіться секретом цієї життєвої енергії. Що порадили б читачам?

- За законами природи людина може жити 100 і більше років, наш організм для цього пристосований. Але я хотів би побажати, щоб люди свідомо не псували своє здоров’я. Щоб відмовилися від шкідливих звичок. Не можна багато курити, вживати алкоголь, треба більше рухатися. Бо життя – то і є рух. Ну і щоб бували більше на свіжому повітрі, спілкувалися, старалися берегтися від стресових ситуацій. Тому що життя сьогодні нелегке і псувати його вищепереліченим є дуже нерозумно.

Справа життя та секрети довголіття: патріарх закарпатської хірургії святкує 90-річчя (ФОТО)


Кандидата медичних наук, заслуженого лікаря України, керівника-професіонала Дезидерія Петнегазі вітає весь колектив Ужгородської міської клінічної лікарні. Із нагоди 90-річчя колеги дякують ювіляру за чуйність, життєву мудрість та професіоналізм, а також бажають патріарху закарпатської хірургії ще довго тішити настановами та багатством набутого досвіду.

Людина з великої літери і лікар від Бога – справжній скарб для всієї історії Закарпаття, а також для сотень врятованих життів.

Юлія МЕДЮХ


Вернуться назад