Експерт пояснив причини масового падіння дерев в Ужгороді
17-08-2016, 16:59
«Закарпатський кореспондент» поспілкувався на тему, яка турбує багатьох ужгородців, із кандидатом біологічних наук, доцентом, завідувачем кафедри ботаніки УжНУ – Олегом Колесником.
«Як і всі живі організми, дерево народжується, живе і вмирає. Якщо воно хворе, то мусить впасти. В Ужгороді є багато старих і аварійних дерев. Зараз міняється клімат, стає дуже жарко. І саме через це перегрівання дерева всихають, а згодом падають», - пояснює біолог.
Експерт каже, що відповідати за шкоду від деревопаду повинен власник території. Якщо ж це міська власність – то відділ благоустрою департаменту міського господарства Ужгородської міськради.
Олег Борисович стверджує, що на кожній вулиці міста є з десяток аварійних дерев. До прикладу, на Перемоги ледь не кожне друге дерево – сухе, на Швабській після кронування одне загинуло, багато попадало на Корятовича:
«Ті, що лишилися, корінням повилізали з ґрунту. Тобто знизу дереву мало місця, нема опори, тому воно сохне і паде. Це перший показник аварійності дерев. Відділ благоустрою має це враховувати і такі дерева треба забирати. Якщо ж приватна територія – за цим має стежити і відповідати власник».
Олег Колесник вважає, що після зрубки старі дерева можна хоч відразу замінювати молодими саджанцями. Просто слід викорчувати коріння попереднього і врахувати всі особливості.
«Є дерева, що швидко ростуть і швидко гинуть. До таких належать тополі, верби та інші швидкорослі. Плодові також скоро вмирають, ті ж сакури – теж. От біля шістнадцятиповерхівки молоді хвойні попадали. Але, наприклад, смерека від вітру швидко паде і в горах – у неї дуже поверхнева коренева система".
Для кожної вулиці підходять різні види дерев. При садінні потрібно враховувати ландшафтні особливості, ґрунт, вологість, рух на вулиці тощо.
На запитання про засоби укріплення та живлення дерев біолог відповідає: «Засіб один – дати дереву жити: великий простір, газони... Якщо його довкола заливають бетоном – воно буде вмирати».
Юлія МЕДЮХ, "Закарпатський кореспондент"
Вернуться назад