В Ужгороді Оксану Шуфрич добре знають як фуд-фотографку, хоча насправді фотографує вона в різних жанрах. Оксана – професіонал предметної зйомки, її часто запрошують відзняти контент для соцмереж. Захоплення фотографією в нашої героїні почалося з пейзажної зйомки, а до народження дітей вона навіть встигла випробувати себе в ролі весільної фотографки.
«Закарпатський кореспондент» розпитав у Оксани про те, як їй вдається в умовах карантину поєднувати материнство і фотографію, та чому фотографувати їжу анітрохи не легше, ніж фотографувати людей.
Про їжу та естетику
«Потрібно постаратися зробити страву гарною, адже їй не можна просто сказати: «Усміхнись! Покрути головою!»
Їжа – це одне з задоволень, які нам доступні на карантині, тож я бачу, що багато хто з моїх знайомих готують зараз якісь складні страви, на які їм бракувало часу раніше, знаходять нові рецепти або навпаки – готують страви за старими сімейними традиціями. Наша сім’я не виняток.
Завдяки своєму захопленню фотографією я добре розвинула свої кулінарні здібності. Починалося все з італійської кухні, я вишукувала цікаві рецепти, вникала в нюанси приготування різних продуктів, адже мені потрібно було, аби все було не просто смачно, а й виглядало естетично. Кажуть, що їжу знімати легше, адже це не модель, вона не капризує, але з іншого боку потрібно постаратися зробити страву гарною, адже їй не можна просто сказати: «Усміхнись! Покрути головою!»
Про марафон та участь у ньому
«Суть челенджу в тому, щоб розбудити себе, покреативити, створити щось унікальне, але в рамках певних правил, які задає організатор»
Челендж я побачила в інстаграмі, його організаторка – львівська фотографка Оксана Сибидло. Раніше я бачила схожі марафони, їх часто запускали російські фотографи, а тут вперше натрапила на челендж від саме української фотографки. Звісно, у цього марафону є спонсори та призи, але гадаю, що основна мотивація для більшості учасників – можливість показати себе на внутрішньому ринку фотографії, знайти замовників, а також просто – розважитися і зайняти чимось себе під час карантину. Це, звісно, зацікавило й мене і я вирішила також долучитися.
Ще одна причина взяти участь – це можливість присвятити час своїй роботі, своєму хобі, поєднавши це з домашніми обов’язками, адже під час карантину я більше готую. Тому так я поєдную приємне з корисним.
Челендж складається з п’яти завдань, на кожне завдання я готую, як мінімум, дві композиції. Чесно зізнаюся, це не зовсім легко, можливо, я навіть трохи переоцінила свої сили, але здаватися на половині шляху – не в моєму стилі.
Сам челендж проходить у соцмережі Фейсбук. Суть його в тому, щоб розбудити себе, покреативити, створити щось унікальне, але в рамках певних правил, які задає організатор. Завдання полягає в тому, аби відзняти не тільки на певну тему, а й використати конкретний стиль зйомки, у якому повинна бути виконана робота. Наприклад, перше завдання – High Key – фотографії в світлому, легкому стилі. Друге – Dark Mood – приглушені тіні, темний фон, світловий акцент на конкретному об’єкті.
Учасником міг стати кожен, хто хоче випробувати свої сили у фуд-зйомці. Оксана дає деякі технічні поради, а фото самих учасників поділені на три категорії – професіонали, новачки та фото, зроблені на смартфони. Кожен сам вирішує, в який альбом завантажувати свої світлини. Я обрала професійні фото, тому що фотографую я давно, маю багато реквізиту та різних фонів.
Про найскладніші виклики челенджу
«Це був справжній челендж у челенджі – знайти продукти, не виходячи з дому»
Страви на фото я готувала сама, і під час виконання першого завдання це був справжній челендж у челенджі – знайти продукти, не виходячи з дому. І тут мені в голову прийшла ідея – приготувати дикоростучі трави, які здавна використовуються в кулінарії. Біля будинку знайшла молоду кульбабу, кропиву та заячу траву.
Поки що найважче мені далося завдання Dark Mood, адже сама я дуже люблю яскраві кольори, світлі фони. В моїй професійній кар’єри був період, коли я активно працювала в цьому стилі, тож мала багато посуду і фонів для таких світлин, але згодом, коли зрозуміла, що в мене до нього не лежить душа, роздала весь реквізит. Тому хвилювалася, чи зможу зняти фото для цього завдання, але якось викрутилася – використала прозорий посуд і блакитну чашечку, яка пасувала до композиції.
У третьому завданні – «Файний смаколик» – я відзняла бургер, тож мені довелося вперше в житті пекти булочки, адже зараз не той час, аби виходити лише за ними до магазину.
Для завдання «Мій улюблений сніданок» я приготувала оладки, які дуже полюбляють мої діти, та яйце-пашот, якому надаю перевагу я. Насправді я помітила, що готування страв, які я люблю, надає мені певний ресурс і наповнення, що допомагає триматися в умовах карантину. Хоча в цілому мені не звикати, адже пройшло лише ось пів року, як я вийшла з декрету (в Оксани трійко дітей – ред.), вісім років якого навчили мене, що поєднувати материнство та улюблену справу – важко, але все-таки реально.
Ну, а найлегшою для мене виявилася зйомка у стилі \”Мінімалізм\” – мінімум декору, мінімум об\’єктів, але головний об\’єкт повинен нести якусь ідею, мати якийсь концепт. Саме в уьому стилі я б хотіла розвиватися, генерувати ідеї, сподіваюся, вийде.
В основі останнього завдання марафону – \”Крадемо, як художники\” – власна інтерпретація чужої картини або фотографії. Організаторка зазначила, що цікаво було б зробити фуд-фотографію не з картини з їжею. Тож я одразу вирішила, що не копіюватиму натюрморти голландських художників. Я відзняла італійську їжу у стилі \”Супрематичної композиції\” Казимира Малевича.
Про карантин, тривожні думки та материнство
«Хвилююся, чи в умовах кризи буду потрібна як професіонал у своїй сфері»
У карантині для мене найважче не сидіння вдома разом із дітьми, а тривожність щодо нашого майбутнього, нашого здоров’я та думки про кризу, яка очікує країну та весь світ. Звісно, я також хвилююся, чи в умовах кризи буду потрібна як професіонал у своїй сфері і часто задумуюся над тим, що чекає ринок фотографії, коли пандемія вщухне.
Бути мамою трьох дітей навчило мене розставляти пріоритети і знаходити час на себе і свої бажання. Я змирилася з тим, що маючи дітей в домі, не можна досягнути в ньому ідеальної чистоти, хоч ми й регулярно прибираємо.
Коли я працюю, іноді зачиняюся в кімнаті, попереджаючи дітей, щоб не турбували мене, іноді навпаки прошу їх допомагати мені.
Також я помітила, що періоди високої активності і натхнення в мене завжди чергуються з періодами апатії та пасивного відпочинку. Я вже навчилася просто миритися з цією циклічністю, адже вона є природньою.
Крім челенджу я також займаюся зараз обробкою фотографій з минулих зйомок і допомагаю з дистанційним навчанням своїй донечці.
Рецепт від Оксани Шуфрич для наших читачів
Хочу поділитися з читачами одним цікавим рецептом, оскільки зараз сезон черемші, я рекомендую використати її у цій страві замість часника. Тим паче, знайти її можна тільки у безлюдних місцях, наприклад, коло річки у Боздоському парку. Смачного!
Холодний суп «таратор», родом із Болгарії
Огірок натерти на тертці, кріп і черемшу дрібно нарізати, залити сумішшю грецького йогурту з мінералкою (1:1), залишити в холодильнику на 10 хвилин, посолити та посипати горішками. Подається в дерев’яному посуді, який добре зберігає температуру.
Фотографії та інші рецепти від нашої героїні можна переглянути в її блозі в Instagram.
Катерина Мучичка, \”Закарпатський кореспондент\”