В Україні зріс попит на робітничі професії. Роботодавці готові платити десятки тисяч гривень швачкам, механізаторамам та автослюсарам. А ось дипломованим фахівцям, навпаки, складно знайти роботу за фахом.
Киянка Валентина Гриценко шиє вже 23 роки. Жінка каже, що під час виборі професії не думала про престиж або зарплату – просто їй подобалося шити.
\”Ходила на курси крою та шиття в свій час, цікаво, подобається… В принципі не складно, але втомлюєшся, спина дуже болить\”, – розповідає жінка.
Сьогодні її професія – одна з найбільш затребуваних в Україні. Вільні місця є майже завжди навіть в компаніях з високими зарплатами, розповідає директор приватного підприємства з пошиття одягу Володимир Каграманов.
\”Досить складно знайти хорошого майстра відповідної кваліфікації, незважаючи на те, що графік роботи звичайний – п\’ятиденка, восьмигодинний робочий день, рівень оплати – 16-18 тисяч гривень\”, – говорить Каграманов.
Дефіцит робочих рук в Україні триває вже понад 10 років. І все одно вчорашні школярі штурмують університети і академії замість професійних училищ – батьки женуться за престижем.
Тому роботодавці змушені шукати компроміс. У gosnay за робочими руками, підприємці охоче перенавчають юристів та економістів на шевців, пекарів і слюсарів. За швидку зміну професії пропонують гідну зарплату.
\”У Дніпрі була ситуація, коли клієнт прийняв двох юристів на позиції зварювальників. Хлопці перекваліфікувалися, тому що рік шукали роботу\”, – розповідає спеціалістка з пошуку роботу Тетяна Пашкіна.
Не залишаться без роботи також автомеханіки, будівельники, водії та слюсарі. Крім конкурентної зарплати, роботодавці мотивують потенційних працівників соціальним пакетом і преміями.