Щосуботи, а часто й у будні, група волонтерок відвідує старий цвинтар на вулиці Капушанській в Ужгороді. Використовуючи секатори та садовий інвентар, вони розчищають густі зарослі, щоб віднайти поховання містян кінця XIX — початку XX століття. Ця ініціатива спрямована не лише на естетичне покращення центру міста, а й на збереження історичної пам’яті про людей, що тут спочивають.
Те, що починалося як разовий захід із прибирання території, перетворилося на справжній дослідницький квест. Для волонтерок робота на кладовищі стала можливістю відкривати маловідомі, а часом і трагічні факти з історії Ужгорода.
Проте майбутнє цвинтаря залишається під питанням. На огорожі території розміщено проєкт меморіального парку, який планує створити міська рада. Активістки стверджують, що цей проєкт ігнорує історичну цінність локації та потребує широкого громадського обговорення.
У цьому матеріалі розповідаємо про ініціативу, яка повернула увагу до місця останнього спочинку ужгородців, та аналізуємо можливі сценарії розвитку цієї території.
Старий міський цвинтар на Капушанській був заснований приблизно в першій половині XIX століття. Попри свій вік, кладовище не потрапило до списку локацій під час «Місячника прибирання», що тривав із 17 березня по 17 квітня 2025 року.
З приводу стану цвинтаря до міської ради звернулася мешканка Ужгорода Євгенія Мучичка. Вона поставила гостре питання щодо розподілу коштів: чому бюджет передбачає реконструкцію об’єкта в меморіальний парк, але не виділяє средств на поточне благоустрій. Мучичка підкреслила, що ігнорування цвинтаря в планах міської влади є показовим, зазначивши, що містяни готові допомогти, проте без спеціальної техніки впоратися з заростями неможливо.
Відповіддю на бездіяльність влади стала самоорганізація містян, яка вилилася в спільний захід 29 березня 2025 року.
«Саме цей абсурд, який міська влада презентувала як проєкт меморіального парку, надихнув нас розпочати розчищення», — зазначає дослідниця архітектури Ліна Дегтярьова. На її думку, проєкт не має стосунку до пам’яті, а лише використовує відповідну термінологію. За ескізами, реставрація надгробків, збереження дерев та врахування їхнього розташування при проєктуванні доріжок не передбачені, що нагадує «мікс радянського бездушного парку Слави та пам’ятника бруківці».
Завдяки зусиллям Євгенії Мучички та Дзвінки Білоног, які створили тематичну сторінку у Facebook, ініціатива отримала визнання та спеціальну відзнаку «Збереження історичної спадщини та пам’яті» на відповідному конкурсі.
Наразі активісти планують продовжувати проведення тематичних екскурсій та запрошують усіх небайдужих громадян долучатися до толок із прибирання.