Радванка вважається одним із найстаріших та найбільш специфічних мікрорайонів Ужгорода. Ця локація поєднує в собі приватний сектор, промислові зони та одне з найбільших ромських поселень міста.
Протягом багатьох років на пустирях, поблизу залізничних колій та вздовж берегів річки Уж накопичуються колосальні обсяги побутових та будівельних відходів.
Для значної частини місцевих жителів сортування та подальший продаж пластику, металу й макулатури стали основним заробітком. Саме тому сміття часто завозять безпосередньо в табір для первинного розбирання.
Попри регулярні рейди Державної екологічної інспекції Закарпаття та наявність представника району в міській раді, ситуація залишається критичною й не змінюється роками.
Окрім нестерпного смороду, який посилюється влітку або під час палення відходів, жителі Радванки та сусідніх вулиць стикаються з низкою серйозних проблем:
По-перше, це жахлива антисанітарія та нашестя гризунів. Купи вологого органічного сміття стають ідеальним місцем для розмноження щурів, мух та тарганів, які масово проникають у житлові будинки.
По-друге, існує висока загроза інфекційних захворювань. Стихійні звалища отруюють ґрунт і воду, що разом із відсутністю водопроводу створює ризик спалахів гепатиту А та кишечних інфекцій, особливо серед дітей.
По-третє, місцеві жителі потерпають від токсичного диму. Для вилучення кольорових металів спалюють шини та ізоляцію кабелів, виділяючи в повітря канцерогени, що провокує астму, бронхіти та хронічні головні болі.
Нарешті, це забруднення річки Уж та постійні підтоплення. Сміття змивається у воду під час паводків, а забиті відходами дренажні системи призводять до затоплення підвалів та доріг після злив.