Закарпатська художниця Оксана Брензович створила серію артоб’єктів “Corpori Рropior… (Ближче до тіла)” — це 13 тунік з експресивними абстракціями та 7 авторських хоругв, пошитих зі столітнього лляного полотна. Першу виставку колекції вже побачили в Києві — у Лаврі, а 25 вересня її презентують у Литві, у Європейській залі палацу графів Тішкевічяй в Ужутракісі. Символічно, що тканину для проєкту знайшли у старій скрині литовської садиби.
“Латинський вислів Tunica propior est corpori quam pallium (“Туніка ближче до тіла, ніж плащ”) надихнув на створення проєкту та постав у основі концепції. Дванадцять сорочок зі швами навиворіт стали символом, що будує метафоричні зв’язки між минулим і вічним, тілесним і духовним, індивідуальним і національним. Це про характер, досвід та ідеали. Це про мистецтво, яке може бути переконливим”, – прокоментувала Оксана Брензович.
Сорочки відтворюють образи 12 апостолів у Старому Завіті. Втім, це сакральне число може символізувати й 12 місяців у році, 12 знаків зодіаку чи 12 годин у добі. Ще одну (тринадцяту) туніку залишили чистою – як символ недоторканої чистоти, невинності й духовного ідеалу.
З решти тканини створили 7 авторських хоругв – художніх інтерпретацій церковних процесійних прапорів. Число сім – священне у багатьох культурах: сім таїнств, сім днів творення світу, сім кольорів спектру та енергетичних центрів тіла.
Презентувати артпроєкт запросили 13 жінок різного віку і професій. Фотосесія відбулась в Ужгороді у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. Тлом для світлин слугували двори та інтер’єри старовинних хат.
Від Лаврської дзвіниці до литовського палацу: де можна побачити виставку
Для реалізації проєкту “Corpori Рropior… (Ближче до тіла)” об’єднали зусилля дві держави – Литва й Україна, а також три партнерські культурні установи: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (під патронатом ЮНЕСКО), Львівська національна картинна галерея імені Б. Возницького на чолі з генеральним директором Тарасом Возняком та Тракайський історичний музей на чолі з директоркою Альвігою Змеєвськієне.
Перша виставка проходила у червні-липні у залі другого ярусу Великої лаврської дзвіниці. За словами директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Возницького Тараса Возняка, інсталяція Оксани Брензович розповідає про великий євангельський наратив – історію Розп’яття, Воскресіння та Зішестя Святого Духа. Мисткиня “своїми Знаками закликає звернути погляд у височінь Трансцедентного — але зробити це щиро, без солодкавості таких милих нам зображень Страждущого і Скорботного Спасителя”. Знаками, в інтерпретації Брензович, є не лише ікона, але й чесний безпредметний абстракціонізм, який “дає шанс бути гранично чесним, гранично смиренним. І разом з тим він є одним зі шляхів для осягнення того, що Неосягненне”.