Сьогодні все більше жінок ідуть за покликом душі служити в армії, здобувають військову освіту, просуваються у службі, разом із чоловіками захищають державу у російсько-українській війні на сході.

«Закарпатський кореспондент» розповідає про непересічну українку, в біографії якої фіксується і рядок про наш край, адже Валерія Парада є, зокрема, випускницею факультету романо-германської філології (зараз – факультет іноземної філології) Ужгородського університету. Побудувавши далі військову кар\’єру, нині полковниця Валерія Парада є одним із яскравих прикладів того, чого можуть досягати сильні духом люди. А знання кількох іноземних мов визначило напрям діяльності Валерії в армії – міжнародне військове співробітництво.

Валерія Парада стала першою жінкою-миротворицею з України, яка у 2002 році поїхала служити у штаб місії ООН в Лівані. Її наступні миротворчі місії проходили у Іраку, Косово і вже останні роки жінка служила на території своєї держави у зоні АТО. Тепер вона – військовий дипломат і працює в Місії України при НАТО.

Загалом стаж Валерії Паради у Збройних силах України складає понад 20 років. Жінка розповідає, що їй нерідко доводиться міркувати про ґендерне питання у цій сфері:

«Я бачу, що дівчата ідуть не тільки задля військової романтики, і не для того, щоб ними хтось захоплювався. Цей перший романтичний поклик, відчуття, військова форма, військова техніка, близькість фронт – усе воно з часом проходить, ти до цього звикаєш, і тоді потрібно самій шукати свій шлях в армії. Зорієнтуватися, чи ти хочеш бути командиром, чи відчуваєш, що ти штабний офіцер і краще будеш відпрацьовувати документи і щось створювати для армії. Наприклад, систему забезпечення, бойової підготовки, військового навчання, військової освіти».

Ділиться Валерія Парада і власним досвідом: «Я ще помітила, що в армії успішно роблять кар’єру жінки, які мають педагогічну освіту. Жінки, як правило, на відміну від чоловіків, ще мають купу обов’язків вдома, повинні виховувати дітей. У мене була унікальна ситуація. Моя мама сказала: займайся собою і кар’єрою, а я буду виховувати твою дочку. Я не думаю, що іншим жінкам, дівчатам так само пощастило. Мама виховала мою дочку, виростила і вивчила. І моя дочка тепер також офіцер, старший лейтенант – вона служить у Збройних силах».

Валерія Парада підсумовує, що «захист своєї держави – це не чоловіча або жіноча справа, це справа громадянина. І жінки, які йдуть слухити, лише доводять, що в Україні правильне суспільство, правильна молодь, і що усі ми маємо правильні відчуття у відношенні до своєї Батьківщини».