Кажуть, подорож – це єдина річ, придбавши яку стаєш багатшим. Те, що це правда, дехто зрозумів лише зараз, опинившись в ув’язненні в чотирьох стінах. Любителі мандрів особливо гостро відчувають спустошення й апатію від вимушеного сидіння вдома.
«Закарпатський кореспондент» поспілкувався з екскурсоводами та натхненниками клубу «Жуй у мандрах» Марією Заболотною та Костянтином Балабановим і розпитав про їхні улюблені локації Закарпаття, онлайн-ексурсії під час карантину та плани на майбутнє.
Про те, як народився «Жуй у мандрах» та чим він цікавий
«Для нас це не просто робота та гроші. Це сенс життя»
«Жуй у Мандрах» – це втілення наших давніх мрій. Костянтин довго працював в горах, і всі зусилля були направлені саме на «Пригоди в Карпатах». А я чекала закінчення навчання та отримання практики у роботі з туристами. Ми поєднали всі вміння й знання. Загалом, це клуб мандрівників, який поєднує в собі і соціальну складову, і матеріальну. Ми постійно проводимо екскурсії на вільних засадах для шкіл, ПЛАСТУ тощо. Зараз розважаємо дорослих і малечу безкоштовними онлайн-екскурсіями.
Ми не будемо порівнювати себе з великими компаніями, адже там зовсім інша специфіка, а от від малих travel-компаній нас дещо відрізняє.
По-перше, це поєднання поглядів: ми різні за віком, менталітетом і поглядами на життя. Над усіма турами, екскурсіями, проєктами і поїздками ми працюємо вдвох: Костя, як місцевий, краще знає, що показати і розказати, а я, як людина, що приїхала на Закарпаття 4 роки тому, можу підкоригувати, як би це цікавіше подати для непідготовленої публіки.
По-друге, для нас це не просто робота та гроші. Це сенс життя. Особливо зараз, коли туриста немає, і невідомо, коли буде, ми не змінюємо професію, ми працюємо далі. Зараз це робити набагато важче, адже ми не вчились і не готувались завчасно, немає розуміння ситуації та сформованого ринку.
Про те, який він – хороший гід
«Важливо розуміти межі своїх можливостей»
На мою думку, хороший гід – це відповідальний гід. Так, треба працювати зі всіма замовленнями, але важливо й розуміти межі своїх можливостей. Якщо я не володію якоюсь інформацією, або усвідомлюю заздалегідь, що буде важка аудиторія (для багатьох це діти, для декого – люди похилого віку), то я краще передам групу іншому гіду, який точно залишить позитивні враження від регіону.
Про нескінченні дивовижі Закарпаття
Для мене кожна нова екскурсія – як перша!Я все ще вивчаю історичну складову регіону. І це так цікаво, коли ти у школі вчив про якихось там Габсбургів, які живуть десь там далеко у Відні, а тут вони поряд, їх пам’ятники стоять у парках, на їх честь називають вулиці, якими вони ходили у часи І світової війни. Останнім моїм здивуванням став той факт, що кельти – це не невідомі жителі Британських островів, а племена, що довгий час населяли території Закарпаття, і можливо саме тут розпочинали свій розвиток. Костю в історичному плані важче здивувати, його більше дивують красоти природи.
Про людей з незвичайними життєвими історіями, які відвідували екскурсії
«Ми не просто ведемо екскурсію чи складаємо тур, ми завжди слухаємо туриста, що він вже бачив, що хоче побачити та відчути»
Першими була похила пара з Чехії. Вони постійно приїжджають в Україну, намагаючись побачити все, що пов\’язано з їх країною, вже неодноразово відвідували Закарпаття, Львів, Одесу, Миколаїв, Київ та Запоріжжя. До прикладу, шлях у 1500 км вони подолали з однією метою: проїхатись на старому чеському трамваї, адже в них їх давно списали на металобрухт, а по Запоріжжю вони досі масово курсують.
Ми не просто ведемо екскурсію чи складаємо тур, ми завжди слухаємо туриста, що він вже бачив, що хоче побачити та відчути.
Було троє жінок, що навчалися в Ужгороді на початку 90-х. Вони приїхали побачити місто у 2019 році, аби порівняти тогочасний Ужгород із сучасним.
Були також гості з Ізраїлю – літній чоловік, що втік від переслідувань під час ІІ світової війни, приїхав сюди зі своєю родиною. Дідусь жив в Ужгороді, добре його пам’ятав і міг побачити зміни, його діти й онуки бачили місто вперше. Ця екскурсія була для нас дуже цікавим досвідом, адже проводили ми її одразу двома мовами: українською для дідуся й англійською для онуків.
Про те, чи доводилося вигадувати власні легенди під час екскурсій
«Був лише один раз, коли була необхідність вигадувати – це була дитяча група у замку Паланок»
Ох, тут ці легенди вигадує кожен, кому не лінь. Ми цим не зловживаємо, адже є вже загальноприйняті легенди, і нова може піти всупереч вже відомим варіантам. Був лише один раз, коли була необхідність вигадувати – це була дитяча група у замку Паланок, і малеча задала Кості запитання, чому палач носить саме чорний капюшон на обличчі? Вигадали сказати, що палач носить траур за кожною своєю жертвою. Так, ми знаємо, що страти для тогочасної Європи були як розвага, але ж чи варто це знати дітям початкових класів?
Про культ їжі
«Їжа може стати окремою анімацією, інструментом для пізнання традицій краю»
В нас, можна сказати, культ їжі. Принцип «не просто поїсти», а саме «смачно поїсти», Костя започаткував ще у «Пригодах в Карпатах». Коли ви в горах, вам потрібно трохи більше енергії, ніж у місті. Під час його походів ви не побачите макарон з дешевою тушонкою, це буде добре продумане меню, в якому будуть присутні і перші страви, і різнопланові каші, і перекуси з горіхів, сухофруктів.
Під час власних подорожей ми прийшли до висновку, що пізнати будь-яку країну без їжі неможливо. Так, можна погуляти музеями, вуличками і палацами, але якщо ви не їли місцевих страв, то країну ви не бачили. Під час підготовки до туру ми приділяємо багато уваги обіду і вечері, адже це не просто впливає на якість і емоційний стан туриста, їжа може стати окремою анімацією, інструментом для пізнання традицій краю. Особисто ми любимо проводити на Закарпатті дегустації з поєднанням місцевих страв і вин. Такі гастрономічні поєднання запам’ятовуються на все життя.
Про нове у старих локаціях
У нашій практиці був один випадок, я тоді лиш починала проводити екскурсії. До нас приїхав декан одного з університетів Литви, це був вже його 17 приїзд до міста, мене про це не повідомили і просили провести щось цікаве на мій погляд. Наш гість був приємно здивований, адже сказав, що майже половину локацій бачив уперше. А це не було щось екстраординарне, ми не блукали новим районом чи околицями, це був шлях з пл. Народної до замку, здавалося б, що за 17 екскурсій там би все показали, та виявляється, що не все.
Про фільми, які знімали на Закарпатті
З книгами зараз трішки важко, адже є така тенденція, що турист краще орієнтується у фільмах, які, на щастя, знімали і продовжують знімати в мальовничому Закарпатті. Такі фільми як «Снігова королева», «Табір іде в небо» або сучасний «Синевір» знає більшість наших гостей. Нещодавно вийшов фільм «Холодна кров» з Жаном Рено, якому теж пророкують популярність серед місцевого туриста. Якщо групи невеликі, або ми маємо довгі автобусні переїзди, то практикуємо ознайомлення зі старими фільмами, де можна почути класичну місцеву говірку до русифікації, побачити роботу бокорашів, та роздивитися одяг і побут русинів, гуцулів, бойків, горян тощо.
Якби був час лише на одну локацію…
Однозначно я б повела групу в музей народної архітектури та побуту Закарпаття. Там представлена архітектура всього краю, можна зайти в будиночки різних епох, роздивитися способи побудови та архітектурні прийоми. Кожна хатинка розкаже історію своїх власників: ці жили в горах і мали проблеми з великою кількістю опадів, а тут працював гончар, а ось у тій, під пагорбом народився Гуца Венелін – відомий російський і болгарський історик та публіцист. Обов’язково зайдемо до церкви, і якщо пощастить, то можемо послухати урок у школі від дяка. А в корчмі тим часом на нас вже чекатиме обід, що складається з локальних страв
Про труднощі під час карантину
Спочатку це стало неабиякою проблемою, було багато перемовин про відміну та переноси турів, не було розуміння ситуації ні в нас, ні в замовників. Проте ми досить швидко опанували себе і почали робити онлайн-екскурсії. Якщо Ви не можете приїхати на Закарпаття, то Закарпаття їде до Вас! Наразі всі екскурсії безкоштовні і зосереджені на аудиторію від 10 років. Вони відбуваються у понеділок, середу й п’ятницю на платформі Zoom о 19:00. Теми різноманітні, і кожен може обрати щось цікаве для себе, вже були історичні лекції, були огляди міста, були квести. Також ми долучилися до проєкта «КарантинМандри», де гіди з усієї країни щодня будуть знайомити вас зі своїми містами. Це цікавий і важливий досвід, адже зараз весь світ переходить в мережу. По закінченню карантину ми не плануємо відмовлятися від онлайн-екскурсій.
Про плани на життя після пандемії
Планів на «післякарантиновий» період багато, точно знаємо, що влаштуємо декілька екскурсій містом для наших онлайн-глядачів, будуть шкільні екскурсії, адже діти, що дивились наші історичні лекції, хочуть побачити це вживу і доторкнутися до історії. Також буде похід на природу з «Пригоди в Карпатах». Плани на осінь поки не змінювали, плануємо 10-ти денний похід Грузією та чекаємо на гостей з Польщі і центральної України. Є ще два проєкти, які дуже мріємо втілити після карантину, але про них говорити поки зарано.
Як пережити карантин. Поради нашим читачам від «Жуя у мандрах»
Головне не панікувати, адже лише холодний розум вбереже вас від негативу, незапланованих витрат і важких наслідків. Займіть себе справами, на які зазвичай бракувало часу:
1. Почніть наводити лад у домі, у всіх точно є та сама шафа з мотлохом, «який я переберу потім» – її час настав!
2 Знайдіть рецепт того самого пирога, як в бабусі.
3. Приділіть один день дітям і проживіть його за їхніми правилами, навіть якщо будете дивитись мультики цілий день і їсти лише піцу з морозивом. Це лише один день, діти роками живуть за вашими правилами.
4. Подзвоніть мамі, татові, спитайте, чи мили вони сьогодні руки, чи точно в шапці і чи добре поїли, не лише ж вам відповідати на ці дивакуваті питання.
5. Влаштуйте пікнік посеред кімнати, ні, вогнище необов’язково.
6. Проведіть весь день у піжамі, Ви про це давно мріяли.
7. Напишіть плани на майбутнє, куди поїдете, що мрієте скуштувати?
8. Влаштуйте ніч кіно, зранку все одно не треба на роботу.
9. Потримайте планку чи поприсідайте, Ваше тіло точно подякує.
10. Дивіться онлайн-екскурсії від «Жуй у Мандрах», там багато цікавого!
Катерина Мучичка, \”Закарпатський кореспондент\”