Вхiд на сайт
Авторизацiя

«Людина, яка замінила маму»: зворушлива історія відомої закарпатки (фото)

«Людина, яка замінила маму»: зворушлива історія відомої закарпатки (фото)
Сьогодні, у другу неділю травня, в Україні святкують День матері. Багато теплих слів сказано синами та дочками про найріднішу у світі людину. Мама молитвою береже від біди, словом розраджує в сумну хвилину, а порадою скеровує на правильний шлях.

Проте не всі, на жаль, сьогодні можуть привітати своїх матусь, однак любов до них від цього не меншає.
«Закарпатський кореспондент» вирішив розкрити нетипову історію до цього свята. Історію про величну материнську любов. У цьому випадку – як пише Ліна Костенко, «старшої мами» – бабусі.

«Людина, яка замінила маму»: зворушлива історія відомої закарпатки (фото)Нині розповідаємо про молоду дівчину, яка вже стала добре відомою в краї та за його межами. Марія Туряниця є старшим інспектором прес-служби Управління патрульної поліції Закарпатської області, лейтенантом поліції.

Відкрита, комунікабельна, весела та щира, відповідальна та цілеспрямована. Ще з дитинства проявляла лідерські якості, що й дало підґрунтя сьогоднішньому професійному успіху.

Усі свої перемоги та здобутки Маруся, як її кличуть близькі, присвячує бабусі, котра замінила матір. Та про це докладно передаємо в зворушливій розповіді-сповіді дівчини.

Далі – пряма мова.


«Для мене особисто мама – це не тільки біологічне поняття, це щось значно більше. Це сокровенна єдність душ, тепло, підтримка та розуміння. Коли мені було два місяці, моя мама померла… Я не готова відповісти, чим це було тоді для моїх рідних, але той біль наздоганяє мене з часом. Ми з моїми старшими братами фактично залишилися із бабусею та дідусем. У День матері розповім трохи про неї.

«Людина, яка замінила маму»: зворушлива історія відомої закарпатки (фото)


Олена Іллівна, головний бухгалтер сільської ради, чесна, справедлива та доброзичлива людина. Заради нас вона пожертвувала своєю роботою, це найперше. Ми завжди мали все необхідне. Вона часто їздила до Угорщини, щоб привезти нам якісний одяг, і, звичайно ж, різноманітні солодощі. У мене в однієї з перших серед моїх однолітків з’явився телефон, а потім комп’ютер та вихід в Інтернет. Вона ходила на усі наші шкільні свята, батьківські збори, одним словом – завжди була і є поруч.

Пригадую, одного разу на батьківських зборах назвала її мамою, а потім ми довго говорили про це вдома. Вона не забороняла та все ж казала, що не варто, бо люди не зрозуміють. У цьому ми з нею відмінні: їй важливо, що подумають інші, мені – ні. Тому й доводиться часто пояснювати, що в тому чи іншому моєму вчинку немає ніякої катастрофи. Та і про що говорити, ми росли в різних епохах…

«Людина, яка замінила маму»: зворушлива історія відомої закарпатки (фото)


Аналізуючи своє життя можу з упевненістю сказати, що всі свої досягнення присвячувала їй. Навіть, коли того й не усвідомлювала. Бо вона вміє радіти перемогам, і коли ти розповідаєш про щось надзвичайне у твоєму житті вона починає плакати від щастя. А потім з гордістю розповідає про це своїм подругам.

Часто чую від неї «Боже, та у що ти залізла, та навіщо воно тобі треба, та це не твоє, не жіноча справа…», але коли розповідаю, до прикладу «Ба, у мене завтра серйозний іспит, який і вирішить мою роль в обраній професії», то вона каже: «Успіхів, молитимусь за тебе». А потім, не чекаючи вечора, одразу телефонує, щоб дізнатися, чи все добре, чи все вийшло. Й навіть коли не виходить, іноді я кажу, що вийшло, а потім йду «боротися» до кінця, щоб вона не дарма пишалася.

Звичайно, у нас бувало по-різному, і непорозуміння, і крики, і сльози… А потім приходило усвідомлення, чому щось пішло не так, і все ставало на свої місця.
Час так розставив усе, що зараз ми не разом, у мене робота, друзі, і решта всього іншого. Але воно другорядне. Хоч і не приїжджаю часто, у силу суб’єктивних\об’єктивних обставин, але я знаю – щодня мені потрібно чути її голос.

«Людина, яка замінила маму»: зворушлива історія відомої закарпатки (фото)


Я далеко не найкраща онука, інколи я забуваю зателефонувати, не можу приїхати, не до кінця все розповідаю, але це не означає, що її не люблю й не ціную. Просто тепер мені треба дбати про себе самій, от звідси і брак часу.

То, хто ж це така, мама? Для мене – це бабуся з її впертістю, гарним почуттям гумору, почуттям справедливості, добротою, чесністю, а ще надзвичайно великим серцем, душею, яка викохала і своїх дітей, і внуків, котрі стали для неї рідними дітьми…

Я знаю, що, на жаль, така доля не в мене однієї. І в той час, коли хтось забуває про свою маму, дехто мріє, щоб вона була поруч. Цінуйте своїх мам, знаходьте для них час, поважайте, не сваріться, що ваші точки зору не співпадають, а поясніть, чому ви так робите. Любіть маму – вона це ви, це ваше життя. І обов’язково привітайте її зі святом!»

Закарпатський кореспондент


Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Похилий текст Підкреслений текст Закреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка посиланняВставка захищеної посилання Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введть те, що бачите на зображенні: