Інтерв\’ю з Ігорем Харатіним, уродженцем Закарпаття, публікує Lobda із посиланням на сайт Команда№1.
– Ігор, вітаємо вас з дебютом в Ференцвароші. Команда після відновлення чемпіонату обіграла Гонвед. Як склався для вас перший матч в складі нової команди?
– Звичайно, все вийшло якнайкраще. Мій дебют відбувся в день мого народження, ми виграли, взяли три очки, а я взяв участь в гольовій атаці на 83-й хвилині гри. Тому кращого подарунка на день народження, напевно, і придумати було складно. Ми всі задоволені, що виграли. Але тепер уже всі думки про наступний матч, тому що у нас попереду дербі.
– Якою була установка на гру від Сергія Реброва?
– Я пройшов збори з Ференцварош, тому вже все прекрасно розумів, як мені треба грати. Ми добре підготувалися, але про 100-відсоткову готовність поки, напевно, ще говорити не варто. Зіграли зараз перший матч, і далі ще будемо додавати. Установка була англійською мовою, все зрозумів, так що ніяких проблем.
– Гонвед, проти якого грав Ференцварош, чим сильний?
– Хороша команда, але так, як вони, у нас в Україні ніхто не грає. Суперник вийшов на матч з п\’ятьма захисниками. Суперник вміло оборонявся і виходив в контратаку. У нас були можливості забити гол раніше, але в підсумку інтрига трималася до останніх хвилин, все вирішилося в кінцівці матчу.
– Ти грав на рідній позиції в центрі поля?
– Так, і на зборах теж грав на цій позиції.
– Як атмосфера на домашньому стадіоні Ференцвароша?
– Чудова атмосфера. В Україні в такій обстановці не грав, навіть в Лізі Європи. Тут особлива атмосфера була, перший матч після зимової перерви, тому на гру прийшло більше 10 тисяч уболівальників, завдяки їм нам вдалося вирвати перемогу. Я був приємно здивований такій підтримці і атмосфері.
– Сергій Ребров залишився задоволений твоїм дебютом?
– Сподіваюся, допоміг. Він після гри привітав всю команду з перемогою, сказав, що навіть якщо б гра завершилася з рахунком 0:0, все одно матч можна було б занести в актив, тому що ми грали добре, створювали моменти. Ми виграли і це найголовніше. Матч вийшов відмінним.
– Ференцварош нагадує якусь команду з України?
– Мені ні. Команда намагається грати першим номером. Це цікаво, але до цього ще теж треба звикнути, тому що в Зорі ми грали трохи по-іншому, нам було комфортніше грати другим номером.
– На твій погляд, Ференцварош близький до чемпіонського титулу?
– Завдання така стоїть. Але зараз загадувати поки що дуже рано, попереду ще багато матчів. Буде важко, але в кожній грі ми будемо викладатися, щоб був позитивний результат.
– Присутність в команді земляка Івана Петряк полегшує адаптацію в Ференцварош?
– Насправді, це дуже добре, що він грає в цій команді. Допомагає, розповідає про все тут. У вихідні дні теж разом, тому це теж допомагає швидше звикати до нової обстановки і новій команді.
– Над пропозицією Ференцвароша довго думав, перед від\’їздом із Зорі?
– Мені зателефонував Сергій Станіславович Ребров, ми поговорили і після цього в переговори вступили клуби. Я відразу дав згоду, але переговори йшли досить тривалий час. У підсумку тільки через півроку Зоря і Ференцварош вдарили по руках.
– З кимось радився щодо Ференцвароша?
– Переписувався з Ванею Петряком, дізнавався у нього, що тут і як. Думаю, для мене цей перехід буде кроком вперед.
– Умови в Ференцвароші краще, ніж в Зорі?
– Так.
– Крім Ференцвароша, розглядалися тобою інші пропозиції?
– Була спочатку пропозиція теж від угорського клубу. Але після того як подзвонив Сергій Ребров, я вже хотів тільки в Ференцварош. Я знав цього тренера ще по Динамо, знав, які у нього вимоги. Мені імпонують його методи роботи і, звичайно, його дзвінок був одним з головних чинників переходу.