Вхiд на сайт
Авторизацiя

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи
Поки у світі спортивну журналістику розцінюють як окремий і повноцінний підвид, в Україні та на Закарпатті зокрема, ще досі побутує думка, що про спорт може писати будь-хто, та й нерідко на спортивні заходи відправляють студентів-практикантів, адже гадають, що із цим можна запросто впоратися. Однак медіаексперти, аналітики переконані у зворотньому - про спорт можна та й треба говорити серйозно, адже це така сама невід`ємна частина інформації у медіапросторії, як і теми політичні, до прикладу. Чому в Україні до тем спорту ставляться поки не надто серйозно? Складне питання.


Коли у медійних колах Закарпаття мова заходить про спорт, нерідко можна почути імена всього лише кількох людей, які готові справді серйозно та скурпульозно підійти до підготовки медіапродукту на цю тематику. Одне з цих імен - Олександра Артюхіна. Дівчина, котра відвідує чималу кількість спортивних івентів області, знає спортсменів й спортсменок на ім`я та в обличчя, і, звісно ж, добре розбирається у тонкощах багатьох видів спорту. Чому Олександра обрала для себе саме цей вид журналістики, який, на перший погляд, є не надто престижним? Що цьому передувало та з якими труднощами, стереотипами тощо їй довелося зіткнутися? Адже, на жаль, гендерні стереотипи у нашій країні сидять у головах чималої кількості людей. Чи може жінка займатися спортом та дотичним до нього видом діяльності? До Дня спортивного журналіста, який відзначатимуть на початку липня, ми записали розмову із завжди привітною Олександрою, яка не просто пише та знімає про спорт, а й справді любить те. що робить.

"Ви знаєте, як виглядають олімпійські призери Ілля Кваша чи Павло Тимощенко? А чи знаєте, що на Закарпатті є чемпіони світу з шидокан-карате?"


Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи


- Скажу смішну річ, яка нерідко побутує у суспільстві під час розмов із дівчатами про вибір професії: ти ж жінка! Сашко, що привело тебе саме у спортивну журналістику? Що слугувало поштовхом до занять нею - любов до спорту чи, можливо, певне бажання руйнувати гендерні стереотипи?

- Скажу так (але не смійтеся): спочатку хотіла стати олімпійською чемпіонкою. Із дитинства люблю спорт як такий. Вдома, разом із татом та дідом ми не пропускаємо жодних великих змагань із різних видів сорту: від Олімпійських ігор до Чемпіонатів світу та Європи. У той момент, коли зрозуміла, що як спортсменці, мені нічого не світить, подумала – хочу бути спортивною журналісткою. Я тривалий час цікавилася історією олімпіад, біографією видатних спортсменів України та світу. На журналістику вирішила вступати у 8 класі, коли стала редакторкою шкільної газети, і вже десь тоді і почала мріяти про «Євроспорт»! Не ставила собі мету - руйнувати гендерні стереотипи. Я просто люблю спорт, для мене це неймовірний окремий світ.

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи- Що для тебе спортивна журналістика? Хобі чи все-таки основна діяльність? Адже ти працюєш редакторкою інтернет-порталу, тому цікаво чи маєш наразі можливість займатися виключно темами спорту?

- Спортивна журналістика для мене – це любов. (Сміється, - прим. ред.) Загалом, я переконана: такому підвиду теж треба вчитися. Це також серйозні теми. І спортивна журналістика вимагає ретельності, уважності та підготовленості. Треба поважати себе та роботу інших. Є стереотип, що про спорт може писати будь-хто, адже це, мовляв, така собі бездумна "розважаловка", заняття для студентів і тих, хто себе лише шукає. Не люблю цей стереотип. Це не так. Доводиться постійно вчитися. Бо і спорт не стоїть на місці, розвивається, з’являються нові правила, види і підвиди, нові імена. Не усі нюанси можна зрозуміти з першого разу! Я до усього підхожу дуже серйозно, - зізнаюся. Намагаюся якомога краще підготуватися до зйомки із певного виду спорту чи до спілкування із певним спортсменом. Але мені це нескладно.

На жаль, займатися виключно спортивними темами у наших реаліях у мене немає можливості. Спортивна журналістика не є престижною чи популярною. Це прикро. Якби у мене була така можливість, я б воліла займатися виключно спортивними темами. У нас, насправді, як в області, так і в Україні загалом, є про що і про кого розповідати. Наші спортсмени – великі молодці. І вони заслуговують, аби про них чули, знали і впізнавали. От, наприклад. Ви знаєте, як виглядають олімпійські призери Ілля Кваша чи Павло Тимощенко? А чи знаєте, що на Закарпатті є чемпіони світу з шидокан-карате? І таких питань є безліч. Багато хто відповість: ні. А от у світі – картина інша. Наприклад, навіть у сусідній Словаччині. Вони дивуються, кажуть: «та у нас, коли людина виграє крупні світові змагання (що уже говорити про Олімпійські ігри!) – стає зіркою. Журналістам за честь спілкуватися з такими людьми. Але від самого початку їхньої кар’єри». Але я все ж вірю в те, що колись спортивні досягнення та спортивна журналістика і у нашій країні будуть у фаворі. Вірю! Не знаю, коли це станеться, але ж станеться. І я доб’юся, дочекаюся свого «Євроспорту».

"Люблю ламати стереотипи і доводити ділом, що дівчата можуть бути крутими спортивними журналістками"


- Не секрет, що переважна більшість спортсменів - чоловіки, крім, звісно, окремих видів спорту. Як вони сприймають жінку, яка наполегливо хоче взяти у них інтерв`ю? Чи бували якісь конфлікти/конфузи?
Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи

- (Сміється, - прим. ред.) Буває дуже по-різному. Трапляється, що дівчині, як спортивному оглядачу, не довіряють, спочатку ставляться обережно. Особливо недалекі можуть сказати, що тобі забракне мізків розібратися у спортивній темі. Таким можна лише поспівчувати і посміятися з них. На щастя, у моїй практиці таких було небагато. Дуже імпонує своєрідна акція, започаткована журналісткою Олександрою Лободою, салоганом якої є: «Так, я дівчина! І я знаю правило офсайду» («Yes! I`m a girl and I know offside rule»).

Коли скептично дивляться, намагаюся якомога швидше переконати їх у протилежному. Люблю ламати стереотипи і доводити ділом, що дівчата можуть бути крутими спортивними журналістками. У моїй практиці конфліктів не траплялося. Пам`ятаю всього кілька випадків скептицизму, іноді навіть комічних. Хлопці у одному із видів єдиноборств, побачивши мене, усміхнулися і не були налаштовані на серйозну бесіду. Коли розпочалося інтерв’ю і я почала розпитувати про тонкощі силових прийомів, у них аж плечі розпрямилися. Ми дуже класно поспілкувалися. Тепер товаришуємо, і вони жартують, що у разі потреби – нададуть мені особисту охорону. (Посміхається, - прим. ред.)

Смішний випадок був із одним з футболістів. Розпитую його про Лігу Чемпіонів і гравців, яких підтримує. Він мені починає "втюхувати", що підтримує Пуйоля – італійського гравця, який виступає за "Гент". На що я тільки розсміялася. Кажу: виступає він за «Барселону» і є гравцем збірної Іспанії. Чувак мене заповажав! Очі округлилися і одразу змінився тон розмови. Хотів мене перевірити й одночасно подивитися, що я за фрукт. Було весело.

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи


- Як сприймають цей, скажімо, спортивний аспект твоєї роботи рідні та колеги? Не буває такого, що хтось, можливо, сприймає захоплення спортивною журналістикою несерйозно, мовляв, займися, Сашко, чимось суспільно-важливим, політичними темами, зокрема?


- Рідні всіляко підтримують, бо знають, що я змалечку мріяла саме про кар’єру спортивної журналістки. Не пропускала огляди, турніри, Олімпійські ігри, Чемпіонати Європи і світу, переглядала спортивні програми і записи у студіях. Сім’я стежить і радіє, що я стараюся якомога більше приділяти часу саме спортивній сфері, адже це дуже моє. Рідні знають, що я по-справжньому кайфую, коли роблю сюжети чи матеріали на цю тему.

От з колегами все не так однозначно. Чула на свою адресу і фрази на кшталт: «Займися чимось серйозним», «Припини цей дитячий садок», «Роби щось важливе для суспільства» і тому подібне. Подекуди ледь чи не примушували цікавитися усілякими політичними новинами. Може, це якось безвідповідально прозвучить, та мені часто нецікаві оці склоки, і цей бруд. Правда. Я люблю позитивні, добрі новини. І намагаюся їх продукувати. Зокрема, крізь призму спорту. На моє чітке переконання: це не дитяче захоплення чи якась забавка. Це серйозний підвид журналістики, теж суспільно-важлива, деякою мірою просвітницька штука. Розповідати про крутих людей, які люблять свою роботу, досягають успіхів, незважаючи ні на що захищають честь області та країни. Це важливо. І я точно не припиню про це говорити, бо є про що і про кого розповідати.

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи


"Спортивні новини вимагають елементарних знань"

- У закарпатських ЗМІ нерідко темам спорту приділяють дуже мало уваги. Чому так? Які цьому причини? Нецікавість аудиторії до подібних тем, небажання авторів займатися спортивними темами, слабкий розвиток спорту в області?


- Існує цілий ряд факторів. Не знаю, хто вирішив, що подібні теми не цікавлять аудиторію. Я можу судити навіть із відвідуваності спортивних сюжетів на нашому сайті – вона у нас ледь не найбільша у певних темах і моментах. Точно, не менша, ніж у міських питаннях. Десь маєш рацію, що не надто багато авторів є, котрі готові працювати на ентузіазмі. Спорт в Україні загалом (не тільки в області) – це дуже болюча і обширна тема, бесіда на яку може бути окремим блоком у цілій серії матеріалів. Спорт також потребує уваги у країні, у нього потрібно вкладати і сили, і фінанси. Дуже часто усе покладається на плечі власне спортсменів та їхніх тренерів. Знаю випадки, коли на квитки на Олімпіаду та Паралімпіаду учасникам (які змогли пробитися на ці най-найпрестижніші змагання серед тисяч учасників у світі!) збирали усім світом! Що можна говорити про спортивну журналістику… Повторюся: у нашій країні вона непопулярна і непрестижна. На жаль. У цій сфері мене страшенно дратує один момент. Я називаю його «а що є різниця?». Оскільки дуже часто вважають, що про спорт може написати будь-хто, є стереотип, що усе просто і не треба перевіряти факти і усілякі дані, то трапляються випадки зі сплутуванням видів спорту у статтях. Найяскравіший приклад - перли колег зі сплутуванням американських футболістів і регбістів у заголовках статей. Мене це дуже дратує. От і народилося оце крилате «є різниця».

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипиЄ велика кількість видів спорту (а у багатьох ще є підвиди і різні програми), олімпійських, неолімпійських, зимових, літніх.. Усі ми неідеальні, не можемо знати усього. І незле буде перепитати, уточнити, дізнатися деталі у спортсменів, тренерів чи причетних. У цьому немає нічого "принизливого" чи "негідного". Та, у крайньому разі можна загуглити! Це як два плюс два. ну, і варто було б не забувати про першоджерело при копіюванні чи "переробленні" інформації. Звісно, цей підвид журналістики не такий рейтинговий. Виданням простіше скопіювати якусь кримінальну новину із гучними заголовком "ШОК! дивитися всім, відео 18+", і набрати свої мільйон переглядів... Та ж і спортивні новини вимагають елементарних знань.

- Гаразд, давай прямо - чи може жінка займатися спортивною журналістикою?:) Як тобі у такому образі?

- Та звичайно може! Не бачу проблеми у цьому. Любов до спорту не має приналежності за статтю, на мою думку. Спорт – це великий світ! Мені у такому образі просто чудово. Я обожнюю оцю спортивну атмосферу, тішуся, коли роблю щось дотичне до спортивної тематики. Чи то сюжет, чи інтерв’ю, чи матеріали для федерації фехтування, чи замітки, тексти для ФК «Минай» тощо. Обожнюю відвідувати змагання, навіть фоторепортажі іноді роблю. Цей підвид журналістики – найближчий мені за духом. Вірю, що і зі мною колись станеться свій «Євроспорт». Серед голкіперської кухні українського футболу є такий вираз: «У кожного є своя Словенія, і добре, коли трапляється своя нульова серія пенальті на Чемпіонаті світу». Аналогія - у кожного є свої падіння, добре, коли трапляється великий успіх. Щось таке.

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи


"Кухня спортивної журналістики – дуже тісна, невелика, де другий через третього одне одного знають"


- Стосовно жінок-журналісток, саме спортивних. Ми пам`ятаємо з історії журналістики, що колись вважалося, що жінка взагалі не дуже може бути журналісткою, хоча така ситуація була чи не у кожній сфері діяльності, окрім обслуговуючих. Але тепер маємо дещо іншу ситуацію. Чи є якісь яскраві приклади авторок в Україні, що займаються темами спорту, за текстами/сюжетами яких стежиш?


Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи- Є у нас круті спортивні журналістки, безумовно. Особисто мені дуже імпонує доробок Анни Савчик. Вона працює у різноманітній тематиці спорту, особливу увагу приділяє фехтуванню, гандболу, бадмінтону і чимало інших. Дописує для кількох великих спортивних видань України, активно веде сторінку у ФБ. Коментувала Олімпійські ігри, різноманітні змагання. Класна вона. Ми лише у мережі знайомі, але стежу за її спортивними дописами і хочу вживу теж познайомитися. Вона класна. Ще дуже імпонує мені робота футбольної ведучої (яку я уже згадувала) Олександри Лободи. Вона реалізує ще і багато соціальних проектів, впевнено тримається у кадрі, обізнана у футболі, спілкується невимушено. Якщо говоримо про найближчих сусідів, знову ж таки, у словаків часто у студіях працюють дівчата. І дуже класно працюють. Іноді змагання дивлюся на словацьких першому та другому каналі, і стежу за їхньою роботою. Вона відрізняється дещо за форматом від нашої і у них дуже кльово виходить. А ще є така іспанська кореспондентка Сара Карбонеро. От вона теж профі!

Історія із життя однієї людини: як спортивна журналістика може бути мистецтвом та способом руйнувати стереотипи


- Як ставишся до висловлювань декотрих "експертів" стосовно того, що жінка перестає бути жінкою тоді, коли займається спортивною журналістикою, а не сім`єю, до прикладу?


- Ти добре зазначила «експертів» саме у лапках. (Прим. ред. - мова йде про те, як під час дискусії про футбольну журналістику у рамках Львівського медіафоруму прозвучало запитання про жінок у цій сфері. Один із спікерів, Артем Франков, один з найвідоміших футбольних журналістів України, заявив , що жінка не може бути спортивною журналісткою, адже «у неї кожен місяць проблеми"). Люди у будь-якому разі щось будуть говорити, якщо зважати на висловлювання деяких персонажів із «совком» у голові і які взагалі мало у чому адекватні, то можна взагалі і не ставати до роботи. Я займаюся тією журналістикою, яка мені до душі. Так, вона не надто популярна, і серед колег у тому числі. Але припиняти працювати у цьому ключі не збираюся. Тим паче, через висловлювання отаких «експертів». Ставлюся до таких фраз негативно, дуже негативно, але близько до серця не беру. Виконана робота, дії, говорять про людину промовистіше слів. Не збираюся ні з ким, нічим мірятися. Благо, у моєму оточенні немає таких «експертів». Організаторам різноманітних івентів радила б ретельніше добирати спікерів. Адже кухня спортивної журналістики (а тим паче, вузьконаправленої – футбольної) – дуже тісна, невелика, де другий через третього одне одного знають. Як і в курсі, на що отакі «експерти» здатні, що вони можуть продукувати у медійний простір. Реакція, безумовно, має бути. Та повторюся: працюватиму над собою на ниві спортивної журналістики. Адже є куди рухатися!

Ольга Беца, Закарпатський Кореспондент


Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Похилий текст Підкреслений текст Закреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка посиланняВставка захищеної посилання Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введть те, що бачите на зображенні: