Що стає модним у часи революції? Кому на руку патріотичні гасла і скільки коштує стати справжнім патріотом? Це вирішили вияснити журналісти \”Закарпатського кореспонденту\”.
Сьогодні найбільш трендовим стало одягатися не в дорожезні брендові речі від LW, IYL, Armani Jeans, Versace, Gianfranco Ferre або Guess. Сьогодні модно ходити у жовто-блакитному вбранні, взутті та бажано фарбувати нігті, якщо ти жінка в патріотичні кольори. А якщо чоловік – наклеїти вдовж автівки плівку з українським орнаментом. Ця тенденція не виникла сама по собі тільки зараз. Це поступово йшло ще з 2004 року, ще за часи Помаранчевої революції: якщо ти ходиш з помаранчевою стрічкою, то ти патріот, а якщо не носиш її – на галери, значить що ти проти Майдану.
Що ж таке патріотизм на український манер? За висловом ВГО «Патріот України», ПАТРІОТ – революційний авангард українського соціал-націоналістичного руху. Утворена (відновлена) 2005 р. Ставить перед собою найскладніші завдання захисту Нації, прямої дії; охоронні функції СНА.
За словником Даля, патріот – патріотка, любитель вітчизни, який з ревнощами відноситься до благ України, любить Батьківщину.
Хто ж такі \”патріоти-2014\”? Спробуємо вияснити
Патріот-майданівець
Ця категорія звичайних пересічних громадян, які вірять у зміни в країні, в те, що з падінням старого режиму, який існував на Україні 23 роки відбудуться зміни і в те, що якщо носити жовто-блакитні речі, то країна стане могутнішою, зможе побороти всі негаразди і українцям заживеться по-справжньому добре.
Патріот-депутат одна з найулюбленіших категорій людей, які продовжували і проводжають вірити в Україну. Зазвичай, це представники ВО \”Свобода\”, \”Батьківщини\”, \”Самооборони\”, радикал Ляшко, Ольга Богомолець, тощо або перефарбовані депутати, які зрозуміли, що носити патріотичне є корисним для власного піару і готові заради свого рейтингу спати і їсти у вишиванках, і їсти сало, навіть якщо національність не дозволяє.
А є й ще такі …Патріот-кандидат – актуальне тільки зараз, тобто перед виборами у Верховну Раду. Розберемося хто ж це. Це всі ті кандидати, які готові продатися, але краще дорожче, бажано в Верховну Раду. Кандидати фотографуються у вишиванках, роблять \”фото патріота\” і масово \”піаряться\” не тільки в жовто-блакитному фоні, але й на війні. Це ж модно у вирі останніх подій.
Псевдо-патріот це хвалько, який бігає і агітує, що тільки підняття духу великого українського народу дасть можливість побороти зовнішнього агресора. Також часто патріоти агітують носити одяг з українським гербом, тризубом чи вишиванку. Але ціни на українське \”кусаються\”.
І нарешті, справжній патріот – це людина, яка вірить в споконвічні українські цінності, живе за принципами козацтва, любить і шанує свою країну, людей, історію. Беззаперечно, патріот – це той, хто любить свою країну. А країна – це все, починаючи від природи, території, людей, які її населяють, робить на суспільне благо і живе, дотримуюсь моральних принципів. Так патріотизм не продавати свою країну, а любити її, не кидати сміття попід ноги, не пиячити за Україну, а працювати, думати, як зробити краще і бути дієвою людиною.
А скільки треба віддати чесно зароблених грошей із гаманця, щоб стати справжнім патріотом?
Так, вишиванки по магазинах Ужгороду коштують від 400 до 3800 грн, манікіюр від 35 грн, а наклеїти стрічку на авто – вартість залежить від ширини стрічки. Найдешевше замовляти наклейки через Інтернет. В такому випадку метрова смужка шириною в 15 см обійдеться в 135 гривень. Але клеїти доведеться самостійно. В іншому випадку – у майстернях, де машину «одягнуть» майстра, ціни на роботу приблизно однакові. Так, орнамент на обидва дзеркала обійдеться в 200 гривень, метрова смужка в 500-600. Найбільше, близько тисячі гриві, просять за широку стрічку через весь кузов. У вартість входить дизайн, виготовлення та поклейка.
Мені здається, кричати і гомоніти, що підтримуй українське, а не іноземне, це м\’яко кажучи глупо і легко, це може будь хто. Це як вовк в овечій шкурі, той кому це вигідно, той і ходить у модних трендах, а вівці пасуться стадом. Вищезазначені категорії не розуміють цього патріотизму і продовжують фарбувати мости, автівки і нігті, носити шнурки та капці в кольорах українського стягу і жити за принципом \”моя хата з краю\”.
Напевне, важче виховувати патріотизм змалку. Але це самий дієвий шлях. Тільки таким шляхом у нас буде патріотичне громадське суспільство. Заклики носити жовто-блакитне наростали разом із революцією на Майдані, відрадно, що вони не вмерли. Це як суспільна хвороба – ми патріоти, \”Слава Україні – Героям Слава!\”. І що з того?
Фото на фоні жовто-блакитного стяга – це фото патріота, фото нації? Так, те, що дух українства прокинувся, більше радує. Настав той час, що з гордістю можна носити вишиванку. Але чомусь багато хто взагалі плутає патріотизм з укронацізмом. Одні одіваються в вишиванки, шанують мову, люблять Україну, а інші – бігають і кричать, що ті хто не з нами – той проти нас. Наразі, ударною патріотичною силою виступив укронацізм. Київ покрився національною символікою, обов\’язковим стало привітання: Слава Україні – Героям слава! Причому, ці герої лише українські націоналісти люто ненавидять Росію, російську мову, її історію та культуру. Запустити \’\’Коктейль Молотова\’\’ в машину або в вікно москалеві стало на Україні подвигом, а не злочином. За голову москаля – сепаратиста олігархи виплачують націоналістам грошову винагороду, а учасники каральної операції від хунти отримують офіцерські звання і 23 соціальні пільги: житло, безкоштовне навчання у ВНЗ, звільнення від сплати комунальних послуг, банківського відсотка та ін. Ось такі \”подвиги\” ми спостерігали і продовжуємо спостерігати останній рік.
Закарпатський кореспондент