Відрізані від світу: у присілку на Закарпатті паводок регулярно блокує місцевих мешканців (ВІДЕО)

22 березня 2017 21:00 Переглядів: 1450 Коментарів: 0 Друкувати

Жителів цього населеного пункту через їхню проблему ще називають відрізаними від світу. Вже десятиліттями зарадити цьому не можуть ні чиновники, ні меценати.

Аби дістатися присілку Нижній Росул, треба перейти бурхливу гірську річку Теребля. От тільки мосту немає – його щораз зносить висока вода, що приходить сюди паводком.

Підтоплення трапляються двічі на рік, а в обхід, до найближчої переправи, місцевим доводиться йти щонайменше 12 кілометрів. Тому ризикуючи життям двічі на день місцеві діти і дорослі йдуть просто через бурхливу воду.

Вчителька початкової школи Ольга Іванівна, яка живе в селі, до присілку приходить на роботу. Двічі на день переходить річку Тереблю. А от коли річка більш повноводна, вчительку зустрічають місцеві. Жінки, тримаючись попід руки, допомагають одна одній перейти воду.

Марія Деркавець, бабуся школяра, розповідає: "Ми будемо боротися за нашу школу, бо, що без цьої вчительки будуть робити наші діти, такі маленькі у 6 років. Як, куди вони підуть у перший клас?"

Тутешні чоловіки їздить на заробітки. Проблема з переправою від присілку до села була завжди. Тому звикли купувати все на перед, а ще мають власне господарство, хліб печуть самі. Проте виїжджати звідси люди не хочуть. Сьогодні тут живе 100 людей. Але й нових мешканців не було десятиліттями, передає "УжІнформ".

Найважче стареньким – через річку не підуть, а коли хворіють, то по кілька днів чекають на прихід лікаря, про швидку допомогу тут навіть і не знають

В сільській раді кажуть – вирішити проблему майже не можливо. Річка має надто широке русло – в понад 1,5 кілометра. Намагалися замовити проект підвісного мосту, та місцевому бюджету він не по кишені. Сума самого тільки проекту 750 тисяч гривень, це в час коли бюджет всієї сільради становить 400 тисяч. Єдиний вихід – ручна кладка дерев’яного мосту. Проте – це лиш тимчасове вирішення.

Місцеві все ж сподіваються, що їх почують за межами села і району, бо вирішити цю проблему можна тільки залучивши зовнішні кошти. Доти ж діти, що вчаться в старшій школі сусіднього села або ночують в родичів, або приходять додому вже вночі, обходячи зайві 12 кілометрів до найближчого мосту в сусідньому селі. Так само, як і вчителька, яка, аби навчити дітей читати і писати, щодня ризикує своїм здоров’ям.

Ви зайшли як не зареєстрований користувач!