back to top
spot_img
14.4 C
London
додомуСуспільствоСьогодні вселенська батьківська поминальна субота: що це за день, чому і навіщо...

Сьогодні вселенська батьківська поминальна субота: що це за день, чому і навіщо його встановил

За тиждень перед початком Великого посту православні молитовно звершують Батьківську поминальну суботу. Що це за день, чому і навіщо його встановили?

Сьогодні вселенська батьківська поминальна субота: що це за день, чому і навіщо його встановил

Вселенська батьківська (м’ясопусна) поминальна субота, що цього року припадає на 18 лютого, є початковим богослужбовим днем для переживання Церквою цілої низки подій. Головний сенс цього особливого дня полягає в тому, щоб, вийшовши на великопісну дорогу до Воскресіння Христового, знищити межу між живими та померлими та з новою силою ствердити: Христос переміг смерть. Тому православні не кажуть про небіжчиків «мерці». Вони кажуть – «спочилі».

Бог благословив і освятив день сьомий, «бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, які Бог був створив» (Бут.2: 3). У євреїв субота (шабат) була днем святкового спокою. Воскресіння Христове поклало початок новому Ізраїлю — «рід вибраний, царське священство, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1Пет.2: 9). Сьомим святковим днем, що завершує седмицю, для християн став день воскресіння Спасителя світу. Неділя — день молитви в храмі за Божественною Літургією та благочестивого відпочинку. Субота з дня земного спокою стала символом радісного спокою в Царстві Небесному: «Отож, людові Божому залишається суботство. Хто бо ввійшов був у Його , то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх» (Євр.4: 9-10). Звідси звичай, закріплений Уставом Церкви, здійснювати спеціальні заупокійні служби в суботу. Встановлення Вселенської батьківської мясопусної суботи бере початок у першому християнському столітті.

У Синаксарі на цей день (Тріодь пісна) говориться, що «святі отці узаконили, від священних апостолів прийнявши, творити в цей день пам’ять всіх від віку побожно померлих людей».

День цей обраний тому, що мясопусний тиждень нагадує про майбутній Страшний Суд. Напередодні цього дня, в суботу, якби передуючи Суду, Церква посилено молиться про всіх своїх покійних чад, благаючи Господа явити їм милість і зробити учасниками вічного блаженного . Ця давня традиція збереглася завдяки численним переданням Церкви, що розповідають про можливість врятування душ померлих милістю Божою від вічних мук. Для цього християни земної Церкви мають у щирій любові вимолити у Господа ці милості.

За традицією, в суботу на Утрені звершується Парастас – заупокійна служба, під час якої священик читає Псалтир і поминає померлих, у пам’ять про яких люди зробили пожертву на церкву.

Під час Божественної Літургії віряни моляться за своїх покійних близьких. Після Літургії, як останнє нагадування про особливість церковного зібрання, зазвичай звершується ще й панахида — скорочена заупокійна служба за схемою Утрені.

Наступний день – Неділя про Страшний . Із понеділка православні християни вже до Великодня не їстимуть м’ясних страв, тому ця субота — м’ясопусна.

Святитель Афанасій Сахаров, розмірковуючи про сенс Батьківських субот, під час яких поминаються усі спочилі — від наших днів до Адама, серед іншого зауважує: «Якщо б усі православні християни почали б молитися виключно тільки про своїх близьких родичів і друзів, якою б, за словом Євангелія, була б їхня винагорода? Адже й грішники люблять тих, хто їх любить… А головне – в тому разі, коли кожний молився б лише за своїх, поминання тривало б недовго – кілька десятиліть після смерті, лише доти, доки живі ті, хто знав і любив нас… Але саме для того, щоб подолати невблаганний час та помолитися дійсно за всіх од віку спочилих, навіть за тих, чиї імена вже стерлися з людської пам’яті століттями минулого, і встановлено в Православній Церкві традицію Батьківських поминальних субот».

У митрополита Антонія Сурозького є слова про смерть, які дуже актуальні для нас сьогодні: «Для християнина смерть — не кінець. Це відкриває двері у вічність… Якщо дійсно смерть переможена, якщо вона поглинена перемогою життя, то звичайно ті, які спочили в Господі, стоять перед Ним із усією любов’ю, що у них була на землі по відношенню до нас, з любов’ю очищеною і просвітленою… Вони тепер можуть зрозуміти те, чого на землі не могли зрозуміти, тому що ми закривали перед ними сенс наших вчинків, нашого життя або нашої особистості. І звичайно вони тепер стоять перед Богом і кажуть: «Господи, спаси його, спаси її, дивись — в якій вони небезпеці. Якщо я можу їх так жаліти, то невже Ти їх не пошкодуєш і не врятуєш?».

Тому обов’язок кожного православного вірянина — обов’язок перед своїми спочилими та перед собою, насамперед, у цю суботу прийти до храму та піднести молитви до милосердного Господа за спокій душ своїх рідних і близьких, за тих, «про кого нікому помолитись». Проситимемо, щоб Він простив їх гріхи вільні і невільні, прийняв їх у Царстві Небесному та сподобив і нас, коли прийде пора, разом прославити Його ім’я біля Престолу Божого.

Останні новини:

До теми: