Христос народився! Відомі закарпатці розповіли про традиції на Різдво (ФОТО) У кожній області України звичаї дещо відрізняються. До прикладу, на Закарпатті напередодні Різдва, на Святвечір, важливими завжди були 12 страв, дідух і карачун, умивання снігом та кінь в оселі. Зовсім недавно ми розповіли читачам про здобутки знаних краян у минулому році та зустріч 2017-го. Також в одній із наших публікацій кожен мав змогу «завітати в гості» до відомих політиків, спортсменів, діячів культури, щоб дізнатися, як виглядають їхні новорічні символи – ялинки. Видання «Закарпатський кореспондент» продовжує серію святкових опитувань закарпатців про звичаї в їхніх сім’ях. Тепер ми поспілкувалися з впізнаваними представниками різних видів діяльності про традиції, пов’язані зі святкуванням Різдва Христового.  Міський голова Ужгорода Богдан Андріїв розповідає:«Зі святкуванням Різдва пов’язано чимало теплих спогадів. Пам'ятаю, як ми дуже чекали цього свята. Вночі приходив колядувати вертеп, у ті часи це було заборонено, тому ще більше інтригувало. Колядники ходили від хати до хати, їх дуже всі чекали. Обов’язковими персонажами вертепу були Ісус Христос, ангел, чорт, Ірод, три царі. Цікаво було розглядати костюми, вгадувати, хто переодягнутий нечистою силою. На Святвечір у нас традиційно готували 12 пісних страв, сідали за стіл усією родиною, як зійшла перша зірка. Перед тим батько заносив до хати сіно - як символ народження Ісуса Христа, якого Марія сповила і поклала у ясла. Ми молилися, а потім батько промовляв: «Усіх святих запрошую до вечері». Обов'язково на столі мала стояти кутя. Ми з братом помагали мамі готувати її, товкли у ступі пшеницю, а ще макогоном терли мак у макітрі. Були й вареники, гриби, капуста, картопля, борщ, узвар і ще багато страв, але всі пісні. Вечеряли при свічці, світло виключали».  Художній керівник та диригент заслуженого академісного Закарпатського народного хору Наталія Петій-Потапчук ділиться, що обов’язковою є коляда: вдома, в церкві, в гостях, а також приготування 12 страв на Святвечір. «Я народилася на Ужгородщині. Здавна обов’язковою різвяною стравою тут були бобальки. Вони можуть бути з маком, з горішками. Також на Святвечір на стіл ставили квасолю підбивану, оселедець, гриби. Кутю в нас не готували. Таку традицію започаткував чоловік, він народився на Волині. Загалом готую і ті страви, які характерні для Закарпаття, і для всієї України. Коли була маленькою, пам’ятаю, домівку притрушували сіном, в яке ховали горіхи. Потім ми ходили і ті горішки збирали. Зараз таке не робимо, але приємні спогади залишилися», - розповідає Наталія Петій-Потапчук.  Відомий закарпатський художник Тарас Табака зізнається: «По одній лінії католицьке Різдво відзначаємо 25 грудня, а по іншій – 7 січня. Тому завжди це був цілий період, який тривав від Різдва до Різдва. Меню на Святвечір було неоднозначним, бо одна бабка – лінія словацької, угорської, німецької кухні, інша – українсько-польська лінія. Принципової різниці між стравами немає, є різниця в традиціях». Художник зауважує, що взимку відчувається атмосфера затишшя, це улюблена пора з дитинства: візерунки на вікнах, щирі дитячі спогади. І наголошує, що Різдво – це скоріше стан душі, ніж те, що стоїть на столі. Також із нагоди свята бажає всім мудрості, спокою, об’єднуватися навколо мети, яка може наш край згуртувати, «цементувати».  Анатолій Герей, чемпіон світу з фехтування, Різдво Христове святкує в родинному колі в Ужгороді за всіма традиціями. Важливими є навечір'я Різдва, 12 пісних страв. Каже: «Ніхто 6-го січня не буде їсти, допоки перша зірка Вифлеємська на небі не зійде».Серед основних страв на Святвечір у сім’ї Анатолія Герея обов'язковими є традиційна кутя та гриби. Під стіл зі Святою вечерею ставлять снопик сіна, як і того, де колись народився маленький Ісус. Відомий спортсмен зізнається: «Традиції обов'язково наслідуємо і своїм дітям будемо прививати».  Федір Шандор, відомий туризмознавець, професор УжНУ розповідає:«Починаючи з 1990-го, щороку колядував з друзями в період Різдва, тому і зараз беззмінно та традиційно проводжу це свято радісно і з близькими людьми. На Святвечір обов'язковими повинні бути і 12 страв, і коляди за столом. На Різдво йдемо в храм на святкову Літургію».  Олександра Гаркуша, ужгордська художниця та видавець, розповідає:«Різдвяні свята люблю більше за Новий рік. Велике значення для мене мають традиції, яких намаюся дотримуватись і привчати до них дітей. Це стосується і приготування їжі, і підготовки подарунків, і різних театральних дійств, і колядування. Ще на католицьке Різдво прикрашаємо ялинку, яку під Новий рік можемо доповнювати, наприклад, пахучими медівничками. На Різдво готую традиційні страви – бобальки з маком, кутю з пшениці, капусту по-коложварськи, м’ясні, а також макові та горіхові рулети». З нагоди свята Олександра Гаркуша бажає всім закарпатцям миру, оптимізму, творчої та життєвої енергії.  Дотримуються різдвяних традицій і в родині генерального директора групи енергетичних компаній «РЕНЕР» Сергія Ковача. За словами закарпатця, святкують Різдво у сімейному колі з колядою та 12-ма стравами:«Ці традиції перейняв від батьків - у дитинстві ми відзначали свята в рідному селі Пацканьово. Саме з цим місцем і пов’язані найяскравіші різдвяні спогади: збиралися усі друзі, тоді ми дружньою юрбою ходили колядою по хатах, а святкове дійство традиційно завершувалося у нашій оселі. Цьогоріч зустрічатимемо Різдво вдома з 12-ма стравами, серед яких голубці з грибами, капуста, кутя, яку у святкове меню внесла дружина (для моєї родини ця страва не була традиційною)». За словами бізнесмена, обов’язковими елементами святкування залишаються коляда, відвідування батьків та найближчих родичів, з якими разом співають про народження Ісуса Христа.  Станіслав Шпонтак, блогер, до Різдвяних свят готується завчасно. Традиції наслідував ще з дитинства: «Ми з друзями збиралися групками і, переодягнувшись у фантастичні костюми, з намальованими вусами, бородами йшли колядувати на Різдво. Такі малі, а вже вміли співати «Нова радість стала». Морозець не лякав молоді щічки, щастя нас гріло і гуртувало. Хоча перший будинок важко було обрати та і взагалі розпочати цю справу, але вже, переступивши один поріг і заспівавши святкової, ми отримували такий заряд енергії, що,здавалося б, готові ще тиждень ходити від дому до дому з колядками. Додавало ентузіазму і те, як щиро, привітно нас приймали люди. У нашій родині надзвичайно важливе місце серед зимових свят відводиться Святвечору. Початком його вважають час, коли на небі з’являється перша зірка. Це надзвичайно тепле і атмосферне дійство: всі члени сім’ї збираються у бабусі вдома, спілкуються, разом готують різдвяні страви. Перед вечерею один з головних атрибутів свята – кутю ставлять на покуті, під образами, тобто на найпочеснішому місці в хаті. За традиціями, крім куті, на різдвяному столі мають бути й інші пісні страви, зокрема, у мене готують голубці з пшоном, корейську моркву, заливну рибу, вінегрет, салат із квашеної капусти, тушковану капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з різноманітними начинками (капуста, гриби, картопля, вишня, мак, грушки тощо), готують грибну і рибну юшку, смажать гриби з цибулею. Не дивлячись на те, що підготовка займає багато часу, це надзвичайно веселий процес, адже проходить він із запальними розмовами, жартами, дає змогу побути нам усім разом».  Ужгородська дизайнерка Роксолана Новак ділиться, що кожного року на Різдво Христове прийнято всією родиною збиратися в оселі бабусі: там і ялинка з оригінальними скляними прикрасами, а також існує цікавий спогад з дитинства, про який знана ужгородка згадує з приємною усмішкою. «Завжди протягом року дідусь із бабусею вкидали гроші у копілку. От на Різдво ми з сестрою колядували, а за це нам дозволяли розбити цю копілочку і заощадження, що були всередині, взяти собі. Така традиція тривала з року в рік. Отож, щороку ми і колядували, і розбивали нову копілку», - розповідає Роксолана Новак.  Денис Ман, директор департаменту економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації, розповідає:«Різдво — це родинне свято. Якщо Новий рік можна святкувати з друзями та колегами по роботі, то Свята вечеря — обряд виключно для найближчих людей. Як правило, її ми святкуємо в тісному родинному колі. І, звісно, як кожна українська родина, дотримуємося звичаїв готувати 12 страв, колядуємо та віншуємо. У батьків прийнято пекти карачун — різдвяний хліб, який ставиться на солому, накривається рушником, а під нього ставляться монети. Моє дитинство пройшло в селі, де без традицій абсолютно ніяк. Я пам’ятаю багато колядок. Окрім Нового року та Різдва, важливу вагу тут мають день св.Миколая, Старий Новий рік, Водохреща. Важливо це все зберегти для майбутніх поколінь, тому все, чого навчили мене, спробую передати своєму сину». Редакція видання «Закарпатський кореспондент» вітає всіх читачів із Різдвом Христовим. Миру і тепла, злагоди, добра і достатку в кожен український дім! Христос народився! Славімо Його!  |
||||
128-я бригада, авто, АТО, взятка, винарня, вино, гандбол, гороскоп, граница, депутат, дзюдо, ДТП, Закарпаття, Закарпатье, курс валют, курьез, ліки, Мир, Москаль, Новий Рік, Новини Закарпаття, Отдых, политика, пророчество, развлечения, религия, скандал, спорт, традиция, турист, убийство, ужгород, Україна, Украина, футбол, Хокей, шафрани, Шок, шоу, Эксклюзив
Показати всі теги {link}
Показати всі теги {link}
|
Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
|