Цьогорічне 1 вересня в Ужгородському ліцеї імені Тараса Шевченка перетворилося на щось більше, ніж просто початок навчального процесу. Свято стало потужним маніфестом сили українського слова, національної пам’яті та невичерпної жаги до знань.
Для закладу, що носить ім’я великого Кобзаря, слово завжди було найвищою цінністю. Колись поезія Шевченка стала голосом цілого народу в часи жорстких заборон. Сьогодні українська мова знову опинилася під ударом, адже сучасна війна точиться не лише за кордони, а й за право зберігати власну культуру та ідентичність.
Саме тому урочиста лінійка цього року мала особливий підтекст. Реакцією на підступні атаки ворога по українських друкарнях та книгоскладах, де були знищені мільйони примірників літератури, стала конкретна ініціатива ліцеїстів. Замість традиційних квіткових букетів школа організувала благодійну акцію З книжкою замість квітів.
Кожне принесене видання стало одночасно цінним внеском у бібліотеку ліцею та підтримкою всієї книжкової галузі України. Важливо пам’ятати, що за кожним томом стоїть праця авторів, редакторів, перекладачів та друкарів. Потрапивши до школи, ці книги відкривають новий шлях до серця кожного учня.
Такий символічний жест набув критичного значення в період, коли українська книга буквально перетворилася на одну з цілей військових ударів агресора.
Відповіддю на спалені сторінки стають нові видання. На спроби знищити культурний код ми реагуємо ще глибшою любов’ю до свого коріння. Бажання ворога засудити українське слово до мовчання розбивається про голоси дітей, які продовжують навчатися та мислити рідною мовою.
Папір можна знищити вогнем, але знання, що закарбувалися в пам’яті, спалити неможливо. Любов до рідної мови та прагнення передавати її наступним поколінням є невмирущими. Тому кожна книга, подарована ліцею, стала маленьким, але дуже вагомим символом національної стійкості.
Цей ланцюг передачі знань триває безперервно: від випускника до нового учня, від одного читача до іншого, від покоління до покоління.
Нехай книги, отримані цього 1 вересня, знайдуть своїх щирих читачів. Разом із ними передаватиметься те, що не під силу зруйнувати жодній ракеті: наша спільна пам’ять, мова, культура та нестримна жага до істини.
