Андріївські вечорниці: як у давнину закарпатці відзначали святоБільшість ворожінь на Андрія здійснювали дівчата потай від хлопців в атмосфері таємничості. Ввечері вони збиралися в хаті, де відбувалися вечорниці, спочатку вишивали, а вже трохи пізніше, коли вже добре потемніло на вулиці, пряли на куделі. На вечірках хлопці робили різні пустощі: наприклад, «пекли гусака» – намазували сажею намотану куделю, і вигадували для дівчат різні завдання, якщо котрась дівчина відмовлялася виконувати те, що її загадали, мусила цілувати того «гусака». А загадували юнаки різні нісенітниці. Наприклад, одній дівчині сказали зірки на небі порахувати, вона пішла, повернулася й казала, що нарахувала десять. Хлопці ж у відповідь просили їх десять разів поцілувати. ![]() Ти-тир, ти-тир Пойте хлопці на тир, Бо ми дівки на видання, А ви, хлопці, - на брання. Палиця бралася саме з прядки, оскільки це ворожіння тісно пов’язувалося з магією прядіння та ткацтва – з ремеслами, які наділяли жінок містичною силою в очах чоловіків, адже в уявленнях наших предків під час прядіння жінка нібито уподібнювалася до богині долі, котра пряде нитку життя людини. Ще одним поширеним на Закарпатті андріївським ритуалом було ворожіння на стовпчиках. Дівчата йшли в дальній кінець села, де не знали господарів, і рахували кілки з закритими очима. Слід було лічити до дев’яти, а на 9-й прив’язати стрічку. Наступного дня, коли вже світло було надворі, йшли шукати свої стрічки на чужих огорожах. Якщо перев’язаний кілок високий — значить і хлопець буде високий, коли малий чи кривий, то такого ж судженого слід сподіватися. Також рахували стовпчики на плоті, примовляючи так: „Кул, кулиця, я молодиця”. Коли рахунок зупинився на «кулиці» – це віщувало дівчині заміжжя. Цікавим був ритуал з варениками чи галушками: для нього дівчата мали принести воду не у відрі, а у роті або в невеличких горшках. На тій воді місили тісто й варили в ній галушки або вареники. Крім цього, за три дні до Андрія дівчати ловили чорного кота і не давали йому їсти. А потім пускали його під час ворожіння до вареників (галушок), розкладених на пранику, кожна дівчина позначала свій вареник (галушку) і дивилися за котом. Чий вареник (галушку) кіт з’їсть першим, та дівчина першою вийде заміж. Для подібного ворожіння використовували також когута, ставили перед ним на підлогу 3 миски: з пшеницею, водою, люстерком. І дивилися, яку з них півень клюне: якщо подивиться у люстерко, чоловік буде дуже гарний, якщо буде дзьобати пшеницю, то – працьовитий, якщо води вип’є, то буде чоловік п’яницею. Ще одне поширене ворожіння полягало у витяганні зерен з мішка. Дівчина набирала жменю пшениці, а потім рахувала, скільки є зерен. Парне число пророкувало шлюб, непарне – самотність. ![]() Якщо ж дівчина хотіла знати, як виглядатиме її суджений, вона здійснювала такий ритуал: в ніч на Андрія виходила на двір, брала льон (інколи зерно пшениці чи жита) і починала обсівали ним колодязь і саму себе, примовляючи одне з таких замовлянь: 1)Андрію, Андрію, Конопельки сію. Хто їх буде брати, За того я буду ся оддавати… 2)Андрію, Андрію, конопельки сію. Дай ми Боже знати, з ким їх маю брати…. 3)Андрію, Андрію, дай мені знати, з ким буду свій вік коротати… або: 4)Дай мені знати, з ким буду спати. Фразу слід було повторити тричі. Після такого ритуалу дівчині мав приснитися суджений. Часто хлопці стежили за дівчатами й відповідали на їх замовляння: „То я, то я!”. Якщо поруч були гори, дівчата підіймалися на вершину гори, розпалювали вогонь і біля нього сіяли коноплі, співаючи замовляння. ![]() Після вечорниць хлопці викрадали веретена у тих дівчат, які не хотіли їх цілувати. А потім вночі обмотували нитками з тих веретен вулицю. Коли ж дівчата поверталися додому, то не одна заплутувалася в нитках, падала і сварила хлопців. Також колись на Андрія хлопці могли провчити дівчину, котра не хотіла разом з ними робити збитки, палити вогнище або просто не відповідала на залицяння якогось юнака. Тоді хлопці залізали до стайні і витягали коня на стріху. І вранці батько тієї дівчини повинен був вмовляти тих юнаків і пригощати їх горілкою, щоб зняли коня з-під стріхи. ![]() У деяких місцевостях палили на вершині гори вогнища зі старих гумових коліс. Потім запалене колесо котили вниз, а коли воно зупинялося біля ріки, починали співати пісень. Широко відомими були ворожіння «на чобіт», дівчата кидали чобіт через ворота і дивилися, в який бік він обернеться. Куди чобіт дивиться, звідти наречений і прийде. Всі андріївські ритуали мали на меті пов’язати площину теперішнього й майбутнього, застерегти від небажаного, напророкувати успіх і любов, а також через певні символи, пісні та рухи об’єктивувати культурні коди нації. Закарпатський кореспондент
|
||||
Загрузка...

128-я бригада, авто, АТО, взятка, винарня, вино, гандбол, гороскоп, граница, депутат, дзюдо, ДТП, Закарпаття, Закарпатье, курс валют, курьез, ліки, Мир, Москаль, Новий Рік, Новини Закарпаття, Отдых, политика, пророчество, развлечения, религия, скандал, спорт, традиция, турист, убийство, ужгород, Україна, Украина, футбол, Хокей, шафрани, Шок, шоу, Эксклюзив
Показати всі теги {link}
Показати всі теги {link}
Загрузка...
Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
|