Цьогорічного літа сезон збору чорниці став одним із найпродуктивніших за багато років. Редакція Mukachevo.net вирішила детально розібратися, хто насправді контролює вартість закупівель, навіщо місцеві громади встановлюють базову ціну у 50 гривень та звідки беруться такі суттєві розбіжності в лімітах заготівлі між різними районами Закарпатської області.
На початку липня у Міжгірському регіоні традиційно стартує період інтенсивного промислу — збір чорниці, яку місцеві мешканці називають яфиною. Ще до настання світанку сотні людей вирушають на гірські схили, щоб за короткий термін заробити кошти, які для багатьох сімей стають відчутним підспорьям у річному бюджеті.
Поточний рік виявився особливо щедрим на врожай. Після досить невдалого минулого сезону чорничники буквально засипало ягодами, а споживчий попит на цей продукт залишається стабільно високим.
Спільно з початком сезону активні дискусії викликало рішення Міжгірської селищної ради, де була зазначена сума у 50 гривень за один кілограм ягоди. Проте важливо розуміти, що ця цифра зовсім не є реальною закупівельною ціною, яку отримують збирачі.
Щоб повністю розібратися в цій ситуації, необхідно детально розглянути механізми роботи системи заготівлі дикорослих ягід на території України.
Важка праця, що починається о четвертій ранку
Для пані Мар’яни, яка проживає в Міжгір’ї, збір яфини є традицією, що передається з покоління в покоління.
Жінка розповідає, що любов до цієї справи вона перейняла від батьків. Щороку, як тільки ягода досягає зрілості, вся її родина організовує похід у гори.
«Ми виходимо з дому приблизно о четвертій годині ранку. Поки дійдемо до потрібного місця, поки розпочнемо роботу — збираємо ягоду приблизно до другої чи третьої години дня. Додому повертаємося лише під вечір» — ділиться досвідом жінка.
У цій діяльності дуже мало романтики, адже головна складність полягає навіть не в пошуку ягід, а в їхньому транспортуванні. Автомобілі можуть під’їхати лише до певних точок, після чого збирачам доводиться пішки долати кілька кілометрів, несучи на собі десятки кілограмів продукції.
«Машина залишається нагорі, а ягоди часто ростуть значно нижче. Коли назбираєш 40–50 кілограмів, усе це треба самотужки винести до транспорту. Це надзвичайно важка фізична праця» — пояснює пані Мар’яна.
Додатковим випробуванням стає аномальна спека. Цього літа температура в гірській місцевості місцями піднімалася майже до 40 градусів, проте люди продовжували виходити на збір. Причина криється в тому, що сезон дуже короткий.
«Якщо сьогодні пропустити день, завтра в цьому місці ягід може вже не бути. Конкуренція велика, всі прагнуть встигнути заробити якомога більше» — зазначає пані Мар’яна.
Коли погода змінюється, з’являються нові перешкоди: сильні пориви вітру, раптові дощі та слизькі схили. Втім, навіть такі умови не можуть зупинити наполегливих збирачів.
Цьогорічний врожай перевершив очікування
За словами пані Мар’яни, ситуація в сезоні 2026 року кардинально відрізняється від попереднього періоду.
«Минулого року ягід було дуже мало, люди майже не виходили в гори. А цього разу врожай просто вражає своєю кількістю» — розповідає закарпатка.
Обсяги настільки великі, що деякі збирачі за одну зміну можуть назбирати до 90 кілограмів чорниці. Саме через такий надлишок продукції на самому початку сезону ціна на ягоди ненадовзі знизилася.
«Спочатку ягід було дуже багато, тому ціна просіла, але згодом вона знову почала зростати» — стверджує жінка.
За словами співрозмовниці, навіть у період найвищого піку врожайності реальна закупівельна ціна ніколи не опускалася до рівня 50 гривень за кілограм.
«Навіть на старті сезону такої низької ціни не було. Закупівля починалася приблизно від 100 гривень» — переконує пані Мар’яна.
Хто насправді визначає вартість закупівель
На відміну від товарів із зафіксованою ціною, вартість дикорослих ягід може змінюватися навіть кілька разів за добу. Цей процес залежить від низки ключових факторів:
1. Загальний рівень урожайності в регіоні;
2. Попит на продукт як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
3. Обсяги ягід, які щоденно привозять на приймальні пункти;
4. Рівень конкуренції між різними заготівельниками.
Саме через це в одному й тому самому селищі різні підприємці можуть пропонувати різні умови викупу.
«Наприклад, один закупник приймає ягоду по 140 гривень, а інший пропонує 145. Люди просто обирають того, хто платить більше» — пояснює пані Мар’яна.
Чому в рішенні селищної ради фігурує сума 50 гривень
Саме це питання викликало найбільше непорозумінь серед населення. Голова Міжгірської селищної ради Василь Щур наголошує: рішення місцевої ради жодним чином не встановлює ціну викупу чорниці.
Мова йде про зовсім інший показник — базову вартість, яка потрібна лише для розрахунку рентної плати за спеціальне використання природних рослинних ресурсів.
Простіше кажучи, це лише розрахункова база, від якої відштовхується сума податку, що сплачується підприємцями-заготівельниками.
«Ми не маємо законного права диктувати закупівельну ціну. Це взагалі не входить у компетенцію органів місцевого самоврядування. Вартість визначає вільний ринок, де домовляються покупець і продавець» — підкреслює Василь Щур.
За словами голови, якби рада затвердила значно вищу базову вартість, це автоматично призвело б до зростання рентної плати для підприємців. У підсумку ці додаткові витрати могли б бути перекладені на плечі збирачів через зниження викуповної ціни. Саме тому громада вирішила залишити базовий показник на рівні 50 гривень.
Варто зазначити, що подібна практика існує і в інших гірських громадах Закарпаття. Наприклад, у Пилипецькій, Колочавській та Синевирській громадах для таких розрахунків використовується ще нижча базова ціна — 25 гривень за кілограм.
Навіщо громади встановлюють такі умовні ціни
Для розуміння цього процесу необхідно розглянути, як функціонує система спеціального використання природних багатств.
Коли бізнес офіційно здійснює закупівлю дикорослих ягід, він зобов’язаний сплачувати рентну плату до місцевого бюджету. Для обчислення цієї суми потрібна затверджена базова вартість продукції, яку і визначають органи самоврядування.
Водночас ця цифра не є ринковою і не зобов’язує підприємців купувати ягоди саме за цією ціною. Реальна вартість викупу формується виключно під впливом ринкових відносин.
Причини різниці в лімітах заготівлі
Ще одним поширеним питанням є те, чому різні громади мають різні дозволені обсяги збору ягід.
Щороку Закарпатська обласна військова адміністрація затверджує ліміти спеціального використання рослинних ресурсів місцевого значення. Деталі щодо принципів формування цих цифр на 2026 рік видання Mukachevo.net отримало у відповідь на офіційний запит до Департаменту екології та природних ресурсів ОВА.
У відповіді зазначено, що ліміти — це максимально допустимий обсяг ягід, грибів та інших рослин, які можна офіційно заготовити за рік. Ці показники не встановлюються випадково.
Вони розробляються на основі даних лісовпорядкування, оцінки реальних запасів рослин, площі ягідників, природної продуктивності конкретних територій та рекомендацій експертів.
Фактично це працює як екологічний запобіжник, щоб уникнути повного виснаження природних ресурсів. Саме тому цифри так сильно відрізняються залежно від громади.
Наприклад, згідно з розпорядженням Закарпатської ОВА №216 від 30 березня 2026 року, для Міжгірської громади ліміт становить 738,8 тонни чорниці.
Для Пилипецької громади цей показник складає 562,94 тонни, для Синевирської — 220,17 тонни, а для Колочавської (об’єднано села Колочава та Негровець) — 94,27 тонни.
Водночас у Рахівській громаді ліміт значно менший — лише 13,4 тонни, а в Ясінянській — трохи більше 23 тонн.
Такі розбіжності пояснюються не бажанням чиновників, а природними особливостями кожної території.
При розрахунках враховується реальна площа чорничників, їхня врожайність, тип лісового масиву, висота над рівнем моря та здатність екосистеми до природного відновлення після сезону. При цьому ліміт не означає, що стільки ягід обов’язково буде зібрано.
Це лише верхня межа спеціального використання ресурсів, яку держава вважає безпечною для збереження екологічного балансу.
Сезон, що забезпечує цілі родини
Для багатьох мешканців гірських сіл збір яфини залишається одним із небагатьох способів отримати швидкий заробіток. На ці роботи йдуть молоді люди, пенсіонери та ті, хто тимчасово залишився без постійної зайнятості.
Дехто працює лише кілька тижнів, а інші після завершення сезону чорниці переходять на збір кам’янки, а восени займаються заготівлею грибів.
«Є люди, які протягом трьох місяців поспіль щодня ходять у гори. Для багатьох це критично важливий сезонний дохід» — розповідає пані Мар’яна.
Саме тому питання збору дикорослих ягід щороку викликає такий великий інтерес у жителів гірських громад. Водночас практика показує, що варто чітко розрізняти ринкову ціну викупу та умовну базову вартість для податків. Саме плутанина між цими двома поняттями найчастіше стає причиною суперечок під час ягідного сезону.