Ужгород, місто зі щирим серцем, пройшло через значну трансформацію за останні десять років. Колись яскраві рекламні конструкції та хаотична реклама заважали гармонійному розвитку міста, проте завдяки спільним зусиллям активістів і громадських організацій Ужгород сьогодні виглядає зовсім інакше.
Одним з ключових кроків до змін став розвиток правил розміщення вивісок у місті. Команда активістів на чолі з Вікторією Рижовою, Тетяною Смрігою та Мар’яною Собран розробила ці правила, які були затверджені міською радою і стали обов’язковими для підприємців. Ці правила передбачали встановлення чітких вимог до зовнішньої реклами, зокрема заборону на розміщення рекламних конструкцій у історичному центрі міста.
За допомогою громадських ініціатив та тиском на владу активісти змогли досягти значних результатів. Тепер нові сітілайти та білборди не встановлюються в історичній частині міста, а кількість вже існуючих рекламних конструкцій поступово скорочується.
Віталій Глагола, депутат Ужгородської міської ради, одним з перших почав активно займатися цією проблемою. Він створив петицію щодо заборони розміщення зовнішньої реклами в історичному ареалі Ужгорода, яка зібрала необхідну кількість підписів. Сьогодні він продовжує працювати над впорядкуванням зовнішньої реклами в місті.
Однак питання зовнішніх рекламоносіїв усе ще чекає остаточного вирішення. Віталій Глагола вважає, що рішення цієї проблеми можливе лише через введення мораторію на встановлення вивісок і постійний громадський тиск на владу.
Тетяна Смріга наголошує, що вивіски та борди – це лише один з багатьох проявів набагато глибшої проблеми – відсутності цілісної міської політики. Громадські активісти протягом багатьох років працювали над створенням довгострокової стратегії розвитку міста, проте ця робота залишається невід’ємною частиною міської політики.
Олег Олашин вважає, що розробка дизайн-коду історичного середовища могла б допомогти вирішити проблему зовнішньої реклами. Такий документ мав би чітко визначити дозволені місця розміщення, розміри та типи вивісок для конкретного будинку, враховуючи його архітектурні особливості та контекст.
Вікторія Рижова підкреслює, що обов’язком і привілейом містян є вимагати від обраної влади прозорості, ефективності та адекватності. Громада має користуватися доступними демократичними інструментами впливу: надсилати запити, брати участь у міських обговореннях, відслідковувати сумнівні рішення влади.
Ця історія показує, що зміни в місті часто починаються не у владних кабінетах, а з ініціативи людей, які не готові миритися з безладом. Через публічність, запити і постійний громадський тиск окремі рішення можна змінювати. Тепер Ужгород має ще один шанс переродитися і стати ще гарнішим містом для своїх мешканців.
