У суботу, 25 липня, визначна постать Марія Михайлівна Кур’ян зустріла свій столітній ювілей. Життєвий шлях цієї жінки став справжнім літописом випробувань українського народу. Вона пройшла крізь жахіття Голодомору, вистояла у часи Другої світової війни та була активною учасницею партизанського руху. Усе своє життя вона присвятила педагогічній діяльності, навчаючи дітей, а у віці 99 років була вимушена вдруге тікати від війни, щоб знайти спокій в Ужгороді.
На святкування сторіччя завітали почесні гості. Ужгородський міський голова Богдан Андріїв особисто привітав ювілярку разом із керівницею Департаменту соціальної політики Мариною Стасюк. Вони висловили глибоку шану Марії Михайлівні, побажавши їй міцного здоров’я, душевного рівноваги та родинного затишку в колі близьких людей.
Дитинство та випробування історією
Марія Кур’ян народилася 25 липня 1926 року на Чернігівщині у селі Дубовий Гай. Вона була найстаршою дитиною у великій та дружній родині, де батько служив військовим, а мати опікувалася домашнім господарством. Дівчинка зростала у звичайній сільській атмосфері, здобуваючи знання у місцевій школі. Проте її дитячі роки були затьмарені трагедією Голодомору 1932-1933 років. Жахливий штучний голод забрав життя понад п’ятисот мешканців її рідного селища.
Коли почалася Друга світова війна, батько вирушив на фронт захищати країну. У вересні 1941 року нацистські окупанти захопили Дубовий Гай. П’ятнадцятирічна Марія опинилася під прямою загрозою примусового вивезення на важкі роботи до Німеччини. Після того, як зрадники донесли окупантам про військову службу її батька, родинне обійстя було вщент спалене.
Партизанська боротьба та педагогічне покликання
Втративши дім, Марія з матір’ю та сестрами була змушена переховуватися в лісових хащах, де приєдналася до місцевого партизанського загону. Вона офіційно перебувала у складі опору з кінця 1942 року до лютого 1944 року. Нині Марія Михайлівна має статус ветерана війни та учасника бойових дій, її мужність була відзначена низкою пам’ятних нагород.
Після визволення рідного краю Марія Михайлівна вирішила обрати шлях просвіти. Вона успішно завершила навчання у Прилуцькому педагогічному училищі, а згодом здобула фах викладача української літератури та мови у Ніжинському державному педагогічному інституті. Її кар’єра була взірцем професійної відданості справі виховання молодого покоління.
Багаторічний досвід на освітянській ниві
Протягом багатьох років Марія Михайлівна працювала на різних відповідальних посадах. Вона викладала у Парафіївській середній школі, очолювала навчальні заклади в Андріївці та Заїзді. З 1963 по 1970 рік жінка працювала інспектором у районному відділі освіти. Пізніше протягом тринадцяти років вона успішно керувала роботою профспілки освітян Прилуцького району.
Навіть після досягнення пенсійного віку вона не зупинилася, продовжуючи працювати заступником директора у заочній школі міста Прилуки аж до 1992 року. Марія Михайлівна присвятила своє життя учням, не маючи власних дітей, але завжди відчуваючи турботу від своїх рідних.
Новий дім та щирі вітання
З 2002 року життя жінки було пов’язане з Краматорськом. Проте через загострення безпекової ситуації у березні 2026 року її було евакуйовано до Ужгорода за підтримки волонтерів організації Пролісок. Сьогодні вона проживає в безпечних умовах поруч зі своєю племінницею.
Громада Ужгорода щиро приєднується до привітань на честь столітнього ювілею Марії Михайлівни Кур’ян. Нехай її життя продовжується у спокої, оточене добротою, повагою та вдячністю. Бажаємо ювілярці лише світлих моментів та міцного здоров’я поруч із найріднішими людьми.
