Чому саме Закарпатський регіон вважається одним із найпривабливіших для життя плазунів, чи справді спостерігається зростання їхньої популяції в останні роки, які види можуть бути небезпечними для людей та за якими ознаками можна відрізнити гадюку від безпечних змій — детально пояснив завідувач кафедри зоології УжНУ, кандидат біологічних наук Федір Куртяк.
Протягом останніх тижнів у Закарпатті дедалі частіше фіксують випадки укусів змій, особливо в гірській місцевості. Це призвело до появи стійкого переконання серед місцевих жителів, що кількість плазунів значно зросла. Щоб розібратися в цьому питанні, дізнатися про видовий склад змій області та рівень загрози для людини, журналісти поспілкувалися з Федіром Куртяком, який є завідувачем кафедри зоології Ужгородського національного університету, кандидатом біологічних наук, доцентом, а також визнаним експертом у галузях іхтіології, батрахології та герпетології.
Причини високої концентрації змій на Закарпатті
За словами науковця, Закарпаття дійсно можна визначити як один із найбільш насичених зміями регіонів України. Проте причина цього криється не в унікальній кількості видів, а в специфічних природно-кліматичних умовах краю.
«Наш регіон характеризується м’яким і теплим кліматом, а гірські масиви Карпат надійно захищають територію від холодних північних повітряних мас. Для змій, які є холоднокровними істотами, такі умови є ідеальними для життєдіяльності», — зазначає Федір Куртяк.
При цьому варто зауважити, що видове різноманіття тут не є рекордним у масштабах країни. На території Закарпаття мешкають лише п’ять видів змій, тоді як у деяких інших областях України їхня кількість може бути більшою.
Водночас область вирізняється надзвичайною різноманітністю природних ландшафтів. Тут є і теплі низовинні території, і заплави великих річок, густі ліси, передгір’я та високогірні альпійські полонини. Саме такий природний мікс дозволяє різним видам плазунів комфортно співіснувати на одній території.
Закарпаття — домівка найбільшої змії України
Справжнім біологічним скарбом Закарпаття є полоз лісовий, відомий також як ескулапова змія. Це найбільший представник свого виду в Україні. Дорослі особини зазвичай мають довжину від 1,5 до 1,8 метра, проте окремі екземпляри можуть виростати до двох метрів. Попри вражаючі розміри, цей вид абсолютно не отруйний і не становить жодної загрози для людини. Полоз лісовий офіційно занесений до Червоної книги України, і, за словами герпетолога Федіра Куртяка, саме в Закарпатті збереглася найстабільніша та найздоровіша популяція цього рідкісного плазуна.
Чи дійсно кількість змій збільшилася
Федір Куртяк стверджує, що науковці не фіксують жодного стрімкого або вибухового зростання чисельності змій у recentні роки. За його словами, популяції плазунів змінюються природним чином і насамперед залежать від стану кормової бази в регіоні.
Якщо в певній місцевості зростає кількість гризунів, жаб або інших дрібних тварин, якими живляться змії, то автоматично збільшується і кількість самих плазунів. У менш сприятливі роки, навпаки, їхня чисельність може помітно скорочуватися.
Разом з тим через глобальні зміни клімату у багатьох людей створюється ілюзія, що змій стало набагато більше. Теплі весни та затяжні осінні періоди суттєво подовжують сезон активності рептилій.
«Вони раніше прокидаються після зимової сплячки та довше залишаються активними восени, через що люди просто частіше помічають їх під час прогулянок», — пояснює фахівець.
Ще одним вагомим фактором є трансформація природних ландшафтів. Люди активно забудовують вільні території, розширюють сільськогосподарські угіддя, вирубують лісові масиви, будують нові автошляхи та туристичні бази. Через це змії втрачають свої звичні місця проживання і часто опиняються ближче до людських осель, де ще залишилися придатні для них схованки.
За словами Федіра Куртяка, плазунів часто приваблюють занедбані двори, купи каміння, скупчення будівельного сміття, дров або густі зарості бур’янів і чагарників. У таких місцях їм легше сховатися від природних ворогів, підтримувати необхідну температуру тіла та знаходити здобич, передусім мишей і щурів.
Крім того, окремі види поступово мігрують вище в гори. Оскільки середньорічна температура повітря зростає, території, які раніше були занадто холодними, стають придатними для життя. Саме тому змій дедалі частіше помічають у високогірних місцевостях, де ще кілька десятиліть тому вони зустрічалися вкрай рідко.
Попри все це, герпетолог наголошує: змії ніколи не шукають зустрічі з людиною. Вони намагаються максимально уникати контактів і майже завжди відповзають, щойно відчувають наближення людини або сильні вібрації ґрунту. Більшість випадків укусів стається лише тоді, коли на плазуна випадково наступають, намагаються взяти його в руки або вбити.
Де найчастіше зустрічаються різні види змій
Вуж звичайний найчастіше зустрічається поблизу водойм, у вологих лісових зонах, приватних садах, на городах та відкритих луках. Він є відмінним плавцем, а також може спритно пересуватися по кущах і низьких деревах, особливо коли шукає їжу або місце для відпочинку.
Вуж водяний мешкає переважно біля великих річок, глибоких озер та ставків. Його часто можна побачити на берегах Латориці, Тиси та інших великих водних артерій, де він полює на рибу та земноводних. Цей вид проводить майже весь свій життєвий цикл біля води та чудово пірнає.
Мідянка звичайна, яка також перебуває під охороною і занесена до Червоної книги України, віддає перевагу узліссям, густим чагарникам, вирубкам, сухим схилам та передгір’ям. Завдяки своєму специфічному забарвленню вона стає майже непомітною серед сухого листя, трави та каміння.
Полоз лісовий обирає для проживання широколистяні та мішані ліси. Це один із найспритніших альпіністів серед українських змій. Молоді особини особливо легко підіймаються на дерева, де полюють на пташенят та яйця. Дорослих полозів також часто можна помітити на стовбурах або гілках, де вони гріються під сонцем або переміщаються між укриттями.
Гадюка звичайна зустрічається переважно на висоті понад 500 метрів над рівнем моря: у гірських лісах, на полонинах, вирубках, кам’янистих схилах та лісових галявинах. Найчастіше вона ховається в розщелинах каміння, під поваленими деревами, у високій траві або густих кущах, звідки виходить для прогрівання на сонці.
«На рівнині гадюку практично неможливо зустріти. Якщо люди повідомляють про її присутність у низинних районах, найчастіше це є наслідком помилки у визначенні виду», — підкреслює Федір Куртяк.
За словами герпетолога, змії можуть бути не лише на землі. Деякі види чудово опанували мистецтво лазіння по кущах і деревах, тому побачити плазуна можна навіть на кількаметровій висоті. Проте це не означає, що змія полює на людей чи спеціально наближається до них — зазвичай вона просто шукає їжу, тепло або безпечний притулок.
Причини агресії гадюки та рівень небезпеки
Попри поширені міфи та страхи, гадюка звичайна не полює на людей і не нападає без вагомої причини. За словами Федіра Куртяка, це досить спокійна тварина, яка намагається максимально уникнути контакту з людиною. Якщо плазун відчуває кроки або вібрацію землі, він зазвичай намагається якнайшвидше відповзти в безпечне місце.
«Гадюка — це мисливець, що діє із засідки. Вона ніколи не переслідує людей. Якщо вона і кусає, то робить це виключно в цілях самозахисту», — пояснює герпетолог.
Найчастіше укуси стаються тоді, коли людина випадково наступає на змію, сідає поруч із нею або торкається її руками під час збирання лісових ягід, грибів чи хмизу. Саме тому переважна більшість укусів припадає на нижні кінцівки або кисті рук.
Фахівець наголошує: на території Закарпаття єдиним отруйним видом є гадюка звичайна. Її отрута призначена насамперед для полювання на дрібних тварин і не розрахована на напад на великих ссавців.
Для здорової дорослої людини укус гадюки зазвичай не є смертельним, проте він може спричинити сильний біль, значний набряк, почервоніння, загальну слабкість, запаморочення та інші симптоми інтоксикації. Особливо обережними мають бути люди з алергічними реакціями, маленькі діти, люди похилого віку, а також ті, кого вкусили в ділянку шиї, голови або обличчя.
«Будь-яка отрута може бути небезпечною залежно від індивідуальних особливостей організму. Тому після укусу необхідно якомога швидше звернутися за кваліфікованою медичною допомогою», — наголошує Федір Куртяк.
За словами герпетолога, найбільшу помилку роблять ті, хто намагається впіймати або вбити змію. У більшості випадків, якщо не чіпати плазуна і дати йому можливість спокійно відповзти, зустріч закінчується без будь-яких негативних наслідків для людини.
Як відрізнити гадюку від інших видів змій
За словами Федіра Куртяка, більшість змій на Закарпатті люди помилково сприймають за гадюк через незнання. Насправді ж отруйною є лише гадюка звичайна, а всі інші види, що зустрічаються в області, є цілком безпечними для людини.
Найпростіше ідентифікувати вужа звичайного. Його головною ознакою є дві жовті, помаранчеві або світлі плями позаду голови, які в народі називають «вушками». Вуж має довге, струнке тіло, відмінно плаває й майже ніколи не проявляє агресії. У разі небезпеки він намагається втекти, а якщо це неможливо — може прикинутися мертвим або виділяти секрет із різким запахом, щоб відлякати ворога.
Вуж водяний не має таких світлих плям біля голови. Його тіло часто вкрите темними квадратними плямами, що створюють своєрідний шаховий візерунок. Саме через цей малюнок його часто плутають із гадюкою і безпідставно вбивають. Насправді цей вид неотруйний і проводить майже весь свій час біля водойм, де полює на рибу та земноводних.
Полоз лісовий — це найбільша змія України. Він значно довший за будь-яку гадюку, має струнке тіло, довгий хвіст і вузьку голову без різкого переходу до шиї. Полоз є майстерним альпіністом, тому його можна побачити не лише на землі, а й на гілках або стовбурах дерев.
Мідянка звичайна також часто стає жертвою людських помилок. Вона має характерне мідно-коричневе або сірувате забарвлення, гладеньку луску та досить невеликі розміри. Через колір її інколи помилково вважають гадюкою, хоча цей вид є абсолютно безпечним для людини.
Натомість гадюка звичайна має зовсім іншу статуру. Вона коротша і значно масивніша за більшість інших змій. Її голова широка, має трикутну форму і чітко відокремлена від тулуба, а хвіст короткий і різко звужується. У більшості особин уздовж спини проходить характерний темний зигзаг, проте на Закарпатті трапляються і повністю чорні або темно-бурі гадюки, що ускладнює визначення лише за кольором.
Ще однією характерною ознакою є вертикальна, так звана «котяча» зіниця. Втім, герпетолог застерігає, що це не може бути надійним способом визначення виду в умовах дикої природи.
«Не варто намагатися підійти ближче, щоб роздивитися очі чи малюнок на спині. Найкраще правило — просто не наближатися до змії. Якщо дати їй спокій, вона майже завжди сама відповзе», — наголошує Федір Куртяк.
За словами герпетолога, змії відіграють критично важливу роль у природі. Вони стримують чисельність мишей, щурів та інших гризунів, а також регулюють популяції жаб, ящірок і дрібних тварин. Своєю чергою, самі змії є важливою здобиччю для лелек, чапель, канюків, орлів, лисиць, борсуків та інших хижаків. Саме тому кожен вид є незамінною ланкою екосистеми, а безпідставне знищення плазунів порушує природну рівновагу.