В Ужгороді яких тільки проблем не існує. Напевно їх більше, ніж \”блох у мачки\”: історичні архітектурні споруди, що зникають, відсутність системного ремонту та реставрації, погані дороги, відсутність місць для паркування, так звані \”олені\” і ще одна чи не найголовніша – відсутність вуличного освітлення.
Комфортно і безпечно ввечері та вночі стає там, де є якісне вуличне зовнішнє освітлення. Освітлення вулиць є й одним з важливих критеріїв безпеки руху. Вуличне освітлення створює також гарний вечірній вигляд наших міст і містечок, формує їх штучне світлове середовище.
Це стосується вулиць міст та сільських населених пунктів, автозаправних станцій, автостоянок, площ, автомагістралей, пішохідних переходів, мостів, тунелів, складів, будівельних і промислових зон, залізничних переїздів і станцій і т.д. Чого не скажеш про обласний центр Закарпаття.
Так гуляючи вечірнім Ужгородом, закрадається думка про те, куди поділося вуличне освітлення. Практично повністю відсутнє освітлення в старому центрі, на вулицях Корзо, Волошина, Ольбрахта та Корятовича. Здавалося б хочеться пройтися після роботи, подивитися що гарного в місті, а тут тобі ніхто й не радий і стоять самотні ліхтарі з обірваними дротами. Навіть інформаційний вказівник на Т-подібному перехресті вулиць Корзо-Волошина-Корятовича не радує своїм світлом. Частково відсутнє освітлення на вулицях Льва Толстого (по лівій стороні узбіччя, якщо рухатись в напрямку Петефі), Капушанській, Новака, Митній. По вулицях Минайській, Одеській, проспекту Свободи (від готелю \”Закарпаття\” до вокзалу) в темний час доби взагалі ходити небезпечно. Така ж картина спостерігається на вулицях Станційна, Лавріщева і Гагаріна. Так, крокуючи на маршрутку по вулиці Гагаріна опісля 19.00, через відсутність вуличного освітлення, водій може вас не побачити, а от натрапити на бійку або нарватися на сумнівних персон – це, будь ласка.
Не освітлені у нас і дороги, переїзди і дорожні переходи, які між іншим за законодавством повинні освітлюватися. Але по всій видимості закони пишуть для пересічних громадян, а для чиновників вони не писані і не читані.
Адже якщо підняти законодавчу базу zakon4.rada.gov.ua, то в ній чітко зазначено, що \”перегорілі лампи повинні бути замінені протягом однієї доби з моменту виявлення … Відмови в роботі зовнішніх освітлювальних установок з обривом електричних дротів або пошкодженням (руйнуванням) опор, необхідно усувати протягом доби\”. Але у нас все інакше, неполадки усувають майже місяцями. І то якщо дуже часто просити або краще писати «скарги».
Ніби ужгородці й люблять своє місто, але чомусь перетворюють його на якесь \”містечко з фільму жахів\”. Навіть в Міжгір\’ї, попри політичні негаразди та складнощі у бюджетних перерахунках, нещодавно було замінено електропроводку та встановлено 31 новий світильник вуличного освітлення.
А місто Бердянськ, що на Донеччині, нещодавно стало одним із перших міст в Україні, де стартував пілотний проект з енергозаощадження проекту Програми розвитку ООН \”Трансформація ринку у напрямку енергоефективного освітлення\”. Проект передбачає заміну наявних вуличних ламп на сучасні та ефективні, які заощаджуватимуть енергію та світитимуть навіть у складних кліматичних умовах.
У рамках проекту отримана перша партія енергоощадних ламп, які вже встановлюються у світильниках на вулицях міста. Основною метою Проекту є вирішення ключової проблеми скорочення викидів парникових газів в Україні шляхом трансформації ринку в напрямку більш енергоефективних технологій освітлення і поступового припинення використання неефективних приладів/джерел освітлення в житлових і громадських будівлях, державних загальноосвітніх школах; підвищення рівня освіти та обізнаності побутових споживачів з питань енергоефективного освітлення; розповсюдження і тиражування результатів проекту. В Ужгороді про такі інновації навіть і не чули.
Так де шахтарський Бердянськ і де цивілізований європейський Ужгород? Виникає багато запитань до керманичів міста.
Закарпатський кореспондент