Найкращий спосіб підтримати дитину у складних життєвих обставинах — забезпечити їй сімейне середовище замість інституційного закладу через усиновлення, патронат, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, опіку чи піклування. Це допомагає дітям відчути стабільність та отримувати необхідну підтримку для розвитку.
Якщо дитина поки залишається в закладі, важливу роль відіграє наставництво — можливість мати поруч дорослого, який підтримає, допоможе підготуватися до самостійного життя та відчути, що вона не сама. Наставники можуть допомогти дітям підготуватися до майбутнього, підтримати їх соціальну та психологічну адаптацію, а також мотивувати до нових досягнень.
Про різні можливості підтримки дітей говорили під час заходу «Жива книга: відверті історії турботи про дітей», який відбувся в Мукачеві на Закарпатті. Подію організувала Міжнародна благодійна організація «Партнерство “Кожній дитині”» у співпраці із Закарпатською обласною військовою адміністрацією та обласною службою у справах дітей.
Під час заходу своїми історіями ділилися патронатні вихователі, прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, усиновлювачі та наставники дітей, які виховуються в інституційних закладах. Участь у заході взяли також заступниця голови Мукачівської міської ради, керівники служб у справах дітей, представники Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Дитячого фонду ЮНІСЕФ, територіальних громад, бізнесу, благодійних і громадських організацій, а також кандидати у сімейні форми виховання.
Учасників заходу привітала керівниця Служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації Світлана Якімеліна. Вона подякувала всім, хто не зупиняється перед труднощами і стає підтримкою для дітей.
Під час заходу «живі книги» відверто говорили про свої мотивацію і сумніви, труднощі під час адаптації дітей та стереотипи, які часто заважають людям зробити перший крок назустріч дитині.
Однією з таких історій став досвід Світлани Самойлюк. Вона пройшла навчання і стала наставницею дитини, яка виховується в інституційному закладі. Згодом дізналася, що у дівчинки є дві сестри та два брати, які також потребують уваги й сумують, коли сестру забирають на вихідні. Так Світлана стала наставницею одразу для п’ятьох дітей.
Наставники — це повнолітні люди, які стають для дитини із закладу «старшим другом» або «старшою подругою». Вони допомагають дитині підготуватися до самостійного життя, підтримують її соціальну та психологічну адаптацію, мотивують відкривати нові таланти й захоплення та допомагають не почуватися самотньою.
Ще однією «живою книгою» стала сім’я Степана та Жужанни Русанюків. Півтора року тому вони створили патронатну сім’ю і за цей час уже надали тимчасовий прихисток 12 дітям, які згодом повернулися в свої біологічні сім’ї, були влаштовані в сімейні форми виховання та усиновлені.
Про свій досвід також розповіла прийомна мама трьох дівчат Олена Фурдь. Вона створила прийомну сім’ю у 29 років, а згодом стала ще й наставницею для вихованки інституційного закладу.
Такі зустрічі дають можливість потенційним кандидатам у сімейні форми виховання та наставництво почути чесні історії людей, які вже пройшли цей шлях, поставити запитання та побачити, як турбота одного дорослого може змінити життя дитини.
Довідково. Станом на 1 січня 2026 року на Закарпатті близько 1800 дітей виховуються в сімейних формах виховання. В області вже функціонують понад 1000 прийомних, опікунських та інших сімей, однак потреба в людях, готових підтримати дітей, залишається високою.