На Закарпатті багато цікавих місцин, які приваблюють туристів та \”змушують\” їх повертатися сюди знову і знову. Серед них і Шале Kukavica – затишна садиба на Воловеччині. Про враження від відпочинку там розповів місцевий блогер Віктор Стинич у своєму блозі “Подорожуй”.
Скільки себе усвідомлюю, був щасливий від того, що народився та живу в Закарпатті. Особливо це відчуття стало сильним, коли прийшлося пожити в Угорщині.
Декілька років тому, завели традицію, на день народження дружини збирати друзів в якомусь гарному куточку Закарпаття. В серпні 2015го вирішив пошукати, де б відмітити наступне лютневе день народження. Трохи заздалегідь, але у мене, з подорожами, часто так.
Вибір пав на Шале Kukavica, яке вже в серпні було замовлено на наступні 5-6 місяців. Опис дуже сподобався і я замовив. Спочатку хотів зробити дружині сюрприз, але не втримався і ми поїхали погуляти і подивитись на садибу.
Фото виглядали дуже гарно, але коли попали туди фізично, здивуванню і враженню не було меж.
Це найчарівніша садиба в Закарпатті!
Місце у якого є душа і серце, є свій настрій і свій спокій.
І цей спокій сильніше за проблеми Вашого зовнішнього світу.
Ви виходите на терасу, сідаєте в крісло качалку, вкриваєтесь коцкастим папланьом і зігріваєтесь ковтками запашного глінтвейну.
З тераси відкриваються чарівні краєвиди. Позаду майорить величний Пікуй. Садиба оточена деревами і схована від чужого ока, хоч і знаходиться в центрі села. Ніщо не заважає насолоджуватись навколишньою природою, квітами в керті, журчанням потоку та співом птахів. Тут нема шуму великого міста, до якого ми всі звикли.
Я бачив багато садиб і готелів у Карпатах. До багатьох із них мав зауваження – в організації, відношенню до клієнта, неприродньому оформленні… У Кукавіці все зроблено так, як має бути. Так як Ви можете уявити собі в думках. Так як Ви зробили б самі, якщо б не обмежували себе нічим. Кожна деталь підібрана. Все вписується в інтерєр та настрій. В кожному елементі, відчувається душа господарів.
Територія садиби дуже вміло засаджена квітами та кущами. Декорації та свічки, які зустрічаються на кожному кроці, ніби зійшли з обкладинки журналу.
В кінці ділянки знаходиться новенька баня та загачений потік, в який не можна не пірнути. Жива, студена, карпатська вода, забирає всі сили у тих хто попариться в цій баньці.
Серед лісу на горбку, стоїть мрія любого дітвака – будинок на дереві. У нас навіть дорослі придивлялись до нього.
Господарі, Надія та Валерій, будували садибу для себе, але коли закінчили, то зрозуміли, що не зможуть знаходитись тут завжди і вирішили приймати гостей.
Подорожуючи, ми намагаємося завжди змінювати місця, щоб пробувати-бачити щось нове. В Кукавіці це правило не діє. Ми були вже тут два рази і як писав Коельо: “Якщо щось сталося два рази, то воно обов”язково станеться втретє”.
