Історичний документ від 22 травня 1376 року, підписаний королевою Угорщини Єлизаветою Боснійською, надав поселенню Мункач право використовувати власну печатку із зображенням Святого Мартина, що стало початком історії міста як окремого адміністративного центру із власною символікою та місцем у політичному житті середньовічної Європи.
У XIV столітті надання права на власну печатку мало величезне значення, оскільки воно надавало поселенню юридичної суб’єктності, права на засвідчення документів, участь у торгівлі та формування елементів місцевого самоврядування.
На той час Мукачево було стратегічним пунктом біля Карпат, де перетиналися важливі торгові шляхи між сходом і заходом Європи. Контроль над цими шляхами означав вплив, прибутки та військову перевагу.
Історичні відомості свідчать, що вже у XII–XIII століттях на території сучасного Мукачева існували укріплення, які були створені після монгольської навали. Згодом на цьому місці виник замок Паланок.
У період політичного зміцнення Угорського королівства династії Анжу, Європа ще оговтувалася після епідемії чуми. Закарпаття залишалося важливою прикордонною територією, тому королівська влада приділяла особливу увагу розвитку та юридичному оформленню місцевих поселень.
Вибір Святого Мартина Турського як покровителя міста мав особливе значення. Він був відомим святим середньовічної Європи, який символізував милосердя, захист подорожніх і допомогу нужденним.
У середньовічному Угорському королівстві культ Святого Мартина був дуже поширеним. Для торгового прикордонного міста такий образ мав особливе значення, оскільки він став основою міського герба та символом Мукачева на століття вперед.
Вже наприкінці XIV століття Мукачево розпочало новий етап розвитку. У 1396 році місто й замок перейшли під владу князя Федора Корятовича, з ім’ям якого пов’язують масштабну перебудову фортеці, розвиток міста та заснування монастиря.
Проте саме грамота 1376 року заклала основу майбутнього розвитку Мукачева. Без офіційного статусу, власної печатки та символу Мукачево могло залишитися одним із багатьох невеликих поселень.
Цікаво, що образ Святого Мартина продовжував існувати у міському просторі навіть через століття. У 1800 році Ервін Шенборн-Бухгейм подарував мукачівському римо-католицькому храму картину із зображенням святого.
Сьогодні грамота Єлизавети Боснійської є символом народження міської ідентичності Мукачева. Понад шість століть потому образ Святого Мартина продовжує бути частиною герба, офіційної символіки та історичної пам’яті міста, яке отримало можливість бути самостійним із власною символікою, історією та місцем у Європі.
І з цього моменту історія міста розпочалася заново, набуваючи нових сенсів та значення.