Легендарне прокляття «білої діви» продовжує переслідувати Ужгородський замок, проте сьогоднішні проблеми фортеці мають цілком приземлений характер. Замість професійного збереження пам’ятки національного значення громадськість спостерігає сумнівні спроби оновлення, які більше нагадують дешевий «євроремонт». Використання бетонної бруківки в підвалах та заміна оригінальних бронзових світильників на бюджетні копії з великих торгових мереж викликають серйозні запитання щодо дотримання норм наукової реставрації та збереження автентичності історичного середовища. 
Фінансова політика закладу також викликає занепокоєння: вартість вхідних квитків стрімко зросла, зробивши замок одним із найдорожчих музейних об’єктів міста, що наближає його за цінами до відомих замків Львова. Окрім цього, під увагу потрапили дивні інвестиції в пропускні системи та встановлення сучасних арт-об’єктів, як-от футуристичний кінь, які не вписуються в історичний контекст. Особливим каменем спотикання став конфлікт інтересів при створенні мініскульптури до Ужгородської унії, автором якої виступив співробітник музею, що отримав оплату за роботу як ФОП. 
Окремою темою є питання легітимності керівництва музеєм, оскільки призначення директора відбулося без відкритого конкурсу, що суперечить Закону України «Про культуру». Відсутність публічних протоколів та оголошень про відбір робить управління пам’яткою непрозорим. Ужгородський замок не може бути майданчиком для сумнівних експериментів чи гамірних івентів; він потребує фахового менеджменту та суворого дотримання законодавства про охорону культурної спадщини, щоб історія міста не була принесена в жертву короткозорій кон’юнктурі. 
