Вознесіння – одне з головних дванадцятьох релігійних свят. Завжди церква відзначає Вознесіння Господнє на сороковий день після світлого Воскресіння. Свято належить до перехідних, адже щороку дата змінюється, залежно від Великодня.
Згідно з Євангелієм, після розп’яття на хресті Ісус знову ожив, 40 днів його дух ходив по землі і навчав апостолів, після чого відлетів на небо. Символічне число пов’язують із особливим змістом. Саме в цей день закінчилися великі справи Ісуса, і він з’явився у небесному домі в якості людського спасителя. Всі 40 днів віряни вітають одне одного зі словами «Христос воскрес!», і відповідають: «Воістину воскрес!».
Отець Владислав Ігнатишин ознайомлює читачів «Закарпатського кореспондента» з особливостями важливої релігійної дати: «Для того, аби краще зрозуміти зміст цього свята, я б використав образ випускного: чи то в садочку, чи в школі, чи у виші. Ісус Христос після трьох років життя зі своїми апостолами, після того, як воскрес із мертвих, переживає так званий випускний. На відміну від нашого життя, життя Ісуса має свої особливості. Такими були Його зачаття (ніхто не був так зачатий, як Він), народження (найбідніший хлопчик планети – цар Всесвіту), Воскресіння. У Божому Вознесінні була своя особливість. Якщо у навчальних закладах вчитель залишається, а студенти й учні або випускники відходять, то тут вийшло навпаки: Ісус Христос відійшов, а учні залишилися. Зараз саме період випускних, тому я б хотів побажати у цей празник, празник випускників-апостолів, можемо так сказати, наступне. Ми маємо випускників шкіл, вишів, але в ці важкі часи потребуємо випускників зі школи Ісуса Христа».
Вознесіння описано євангелістами Марком та Лукою, частина інформації міститься в книзі Діянь Святих Апостолів. «За воскресінням Ісуса Христа настав повний і вищий прояв Його царственої слави й могутності – вознесіння на небо в прославленому тілі. Вознесіння було подією видимою» (Лук. 24, 50-51; Діян. 1, 9-11). Подія також мала мету переконати учнів, що вони бачать не дух, а саме воскреслого з мертвих свого Учителя і Бога.
Також отець Владислав уточнив: «Важливим є взяти участь у Богослужінні. Увесь зміст свята починається із першоджерела – Євангелія, яке зачитується. І ми роздумуємо про цю подію. Інше ж: у кожне свято, уявімо, яке ми святкуємо, приходять гості, їдять, святкують, але про вас не згадають. Сьогодні наші люди також можуть вітати одне одного зі святом, не йтимуть працювати на дачу, але ні слова не скажуть про Ісуса Христа, який фактично є головним фігурантом свята. І хоч Божий Син відійшов, все ж залишився. Деколи відбудовуються хороші відносини між викладачами і студентами. Наставники обіцяють й надалі підтримувати і давати поради, але з роками старіють. Вік своє робить. Відмінність Ісуса Христа у тому, що Він сьогодні, вчора і назавжди той самий дієвий учитель, який допомагає».
Обов\’язковість Святої Літургії також є важливим елементом святкування й інших релігійних свят.