В Україні набирає обертів реформа системи вищої освіти, ключовим аспектом якої є оптимізація кількості державних університетів та підвищення їхньої загальної ефективності та фінансової стійкості. Цей процес має на меті не лише скорочення кількості вищих навчальних закладів, але й модернізацію освітнього процесу та приведення його у відповідність до сучасних вимог ринку праці та міжнародних стандартів.
Скорочення кількості державних закладів освіти є об’єктивною необхідністю, що зумовлена демографічними змінами та зменшенням кількості студентів. Згідно з даними статистики, за останні 10 років спостерігається суттєве зниження кількості вступників до вищих навчальних закладів. Якщо ще у 2015 році до університетів вступали понад 300 тисяч студентів, то у 2025 році цей показник склав лише 179 тисяч. І, за прогнозами експертів, ця тенденція збережеться й у наступні роки. Зважаючи на це, виникає нагальна потреба в оптимізації мережі вищих державних навчальних закладів, яких наразі в Україні налічується 120. Для порівняння, у Франції функціонує 80 державних університетів, а в Італії – 61. Це свідчить про те, що Україна має значний потенціал для вдосконалення системи вищої освіти шляхом її консолідації та підвищення якості освітніх послуг.
4 лютого 2026 року стало відомо про ініціювання процесу укрупнення Ужгородського національного університету (УжНУ) шляхом приєднання до нього Мукачівського державного університету (МДУ). Вчені ради обох університетів прийняли відповідне рішення про об’єднання в єдину структуру. Незважаючи на те, що більшість учасників освітнього процесу підтримують ідею реформи та злиття університетів, виникли дискусії щодо юридичних аспектів цього процесу. Зокрема, обговорюються різні варіанти реорганізації, такі як об’єднання та приєднання. У випадку об’єднання передбачається ліквідація юридичних осіб та створення нової структури з усіма відповідними наслідками. Натомість, приєднання МДУ до УжНУ дозволить уникнути створення нової юридичної особи. В українській практиці вже є приклади успішної реалізації подібних сценаріїв. Противники об’єднання висловлюють побоювання, що такий крок може призвести до втрати багаторічної історії університету та його національного статусу. Ректор УжНУ, професор Володимир Смоланка, у своїх коментарях для засобів масової інформації заперечив ці твердження та запевнив, що буде збережено історію університету, дату заснування, логотип, позиції в рейтингах та інші важливі атрибути. Очікується, що після об’єднання УжНУ увійде до п’ятірки найбільших університетів України, що відкриє нові можливості для розвитку та підвищення конкурентоспроможності на національному та міжнародному рівнях.
Водночас, частина викладачів та студентів висловлюють занепокоєння, що створення нової юридичної особи може стати перешкодою для оновлення керівного складу УжНУ та залучення нових фахівців із сучасними підходами до управління університетом. Існує думка, що чинний ректор матиме можливість знову балотуватися на посаду керівника новоствореного закладу освіти та, завдяки своєму авторитету, перемогти менш досвідчених кандидатів. Це може призвести до збереження старих підходів в управлінні та гальмування процесу модернізації університету.
Незважаючи на розбіжності в поглядах щодо форми реорганізації університетів, остаточне рішення буде приймати Міністерство освіти і науки України на найближчих засіданнях уряду. За попередньою інформацією, найбільш вірогідним сценарієм є саме об’єднання та створення нової юридичної особи. Після прийняття відповідного рішення буде оголошено про проведення виборів керівника нового великого закладу освіти, який матиме відповідальну місію – забезпечити його ефективний розвиток та інтеграцію в європейський освітній простір.