Липова алея на “набці” – улюблене місце для зустрічей, прогулянок та ярмарків. Щодня, у будь-яку погоду, тут можна побачити людей, які неквапно гуляють майже двокілометровою алеєю.
Історія Липової алеї починається на початку ХХ століття, коли чехословацькі архітектори, що розбудовували новий мікрорайон Галагов, запропонували створити тут озеленену зону відпочинку. Липи мали не лише прикрашати місто, але й абсорбувати пил і корінням зміцнювати набережну для захисту від паводків. Тож, у 1928 році на колишній набережній Рошковича чехословацькі біологи висадили перші 300 дерев різних сортів: кримські, американські, канадські та широколисті.
Липова алея має довжину 2 км 200 м. Вона починається від Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка та простягається вздовж берега річки Уж двома набережними – Незалежності та Студентською.
Цікавий факт: на початку Липової алеї, на набережній Незалежності, 2 розташована ботанічна пам’ятка природи місцевого значення – ясен Масарика. такий статус старому кремезному дереву надали у 2011 році для його збереження. Вік ясеня – близько 120 років, обхват стовбура становить 4,9 м, висота – 30 м. Дерево названо на честь першого президента Чехословаччини, науковця і політика Томаша Гарріга Масарика, якого дуже тепло сприймають на Закарпатті.
Але чи справді Липова алея – найдовша подібна алея в Європі? Гідеса Марія Заболотна у коментарі для “Суспільне Ужгород” зазначає, що довкола Липової алеї й досі існує багато міфів.
— Чомусь досі можна почути на екскурсіях тезу, про “найдовшу липову алею у Європі”. Ужгородська липова алея має довжину трохи більше двох кілометрів. У Вінниці є алея вікових лип довжиною 140 км. Вона йде через кілька міст і сіл. Найбільший відрізок в межах одного населеного пункту складає 12 км 500 метрів. Ми можемо претендувати хіба на звання “найдовшої пішохідної липової алеї у Європі”, але й це треба перевірити, — каже Марія Заболотна.